УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 63 відвідувачів

Теги
Церква і політика УГКЦ Церква і влада Церква і медицина забобони Священний Синод УПЦ іконопис Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко УПЦ КП Вселенський Патріархат молодь Ющенко Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні Мазепа Патріарх Алексій II педагогіка 1020-річчя Хрещення Русі комуністи та Церква постать у Церкві монастирі та храми України Голодомор церква і суспільство церковна журналістика діаспора шляхи єднання Доброчинність автокефалія конфлікти милосердя Католицька Церква вибори секти Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство церква та політика






Рейтинг@Mail.ru






25 липня 1956 року помер український письменник, кіносценарист, кінорежисер Олександр Петрович Довженко



Я хочу жити на Вкраїні. Щоб не було зі мною.
Хай навіть скоротять мені недовгі вже мої літа,
я хочу жити на Вкраїні... Я України син, України
О. Довженко

Двадцять п'ятого листопада п'ятдесят років тому не стало Олександра Довженка. Помер режисер у своїй московській квартирі. Він хотів, щоб його поховали на київських кручах, звідки відкривається шлях на його рідну Чернігівщину. Але останнім притулком великого українського майстра став головний цвинтар Москви - Новодівиче кладовище.

Колись у щоденнику Довженко записав, що «природою він розрахований років на дев'яносто...». Але прожив шістдесят два. За тридцять років у кіно він зняв чотирнадцять художніх і документальних фільмів, більшість з яких стали легендами світового кінематографу. Покази його картин на європейських кінофестивалях супроводжувалися безперервними оплесками, а він завжди думав, що його справжня, найкраща картина - ще попереду.

Олександр Довженко... Це була людина широкого обдарування. Він міг стати учителем - Олександр закінчив Глухівський учительський інститут. Та, власне, він згодом і став учителем, виховуючи плеяду кіномитців у Всесоюзному інституті кіномистецтва. Шукання себе завело його і в аудиторію комерційного інституту. Але перемогла любов до мистецтва - навчався в Українській Академії Мистецтв у Києві, а потім у приватному художньому училищі в Берліні.

Так судилося йому стати одним із основоположників української і всіє радянської кінематографії - спочатку на Одеській кінофабриці, згодом Київській та на «Мосфільмі». Його фільми «Звенигора», «Арсенал», «Земля», «Іван», «Аероград», створені у 1928-1935 років, стали відкриттями не тільки для вітчизняного глядача - вони показали світові, що в Україні творяться фільми, які потрясають світ.

Демонстрація фільмів Довженка засвідчила появу в Україні майстра кіно, який умів усе: писати сценарій, творити композицію, монтувати, знаходити відповідний ритм кадрів. Справжнім шедевром світового кіномистецтва стала кінострічка «Земля» О. Довженка, яка увійшла до складу 20-ти найкращих стрічок світового кінематографу. Саме «Земля» започаткувала напрямок «поетичного кіно».

У фільмах Довженка, в його кіноповісті «Зачарована Десна», в оповіданнях-новелах, в його «Щоденнику» філософське осмислення долі народу, історії нації та просто оголена душа совісної людини. В Україні Довженка називають філософом екрана двадцятого століття. Його ім'я було присвоєно Київській студії художніх фільмів. У 1995 році було встановлено Державну премію України ім. О.П. Довженка.