УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 76 відвідувачів

Теги
УГКЦ Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі Патріарх Алексій II педагогіка іконопис автокефалія Священний Синод УПЦ молодь Церква і медицина Митрополит Володимир (Сабодан) секти Археологія та реставрація церква та політика розкол в Україні краєзнавство церковна журналістика Церква і влада комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України вибори Церква і політика постать у Церкві шляхи єднання Вселенський Патріархат Приїзд Патріарха Кирила в Україну конфлікти діаспора Голодомор Мазепа церква і суспільство українська християнська культура милосердя Президент Віктор Ющенко УПЦ КП Києво-Печерська Лавра Католицька Церква забобони Ющенко






Рейтинг@Mail.ru






27 листопада 1850 року народилася художниця Полєнова Олена Дмитрівна



Малюнки Олени Дмитрівни Полєнової до російських казок - чарівні документи про російських дітей і про російську народну душу... У них чується голос російської матері, доброї бабусі і улюбленої няні...
Юон Костянтин Федорович

27 листопада 1850 року в Петербурзі народилася Полєнова Олена Дмитрівна - одна з перших російських художниць-ілюстраторів, графік, живописець, майстер декоративно-прикладного мистецтва. Вона походила з родини, всі члени якої так чи інакше були пов'язані з науковим і художнім світом. Її батько, юрист, історик, бібліограф, член-кореспондент Російської Академії Наук, у молодості служив секретарем при посольстві в Афінах і вивчав там грецьке мистецтво. Мати захоплювалася малюванням та писала дитячі книги. Батьки розвивали в своїх дітях любов до малювання.

З дев'яти років Олена Полєнова разом з іншими дітьми займалася у Павла Петровича Чистякова. На жаль, в ті роки жінок не приймали в Академію Мистецтв, тому через п'ять років Полєнова поступила в Малювальну школу Товариства Заохочення Мистецтв, займалася у Івана Миколайовича Крамського. Малювання настільки захоплювало її, що на додаток до головних занять вона брала у Крамського і приватні уроки. Олена вчилася відразу в двох класах: акварельному і керамічному. Керамікою вона займалася захоплено і вельми успішно: на першому іспиті була удостоєна малої срібної медалі, а на другому одержала велику срібну медаль та пропозицію поїхати на стажування до Парижа (випадок вельми незвичайний для того часу).

Повернувшись, Олена Дмитрівна якийсь час вела клас малювання в школі. Працювала в елементарній школі для дівчаток при Ливарно-Таврійському гуртку Товариства бідним жінкам, де викладала малювання і креслення.

У 1882 році Олена Дмитрівна переїхала до Москви. Тоді на Садовій-Спаській вулиці у будинку Сави Івановича Мамонтова збиралися художники і музиканти. Завдяки творчому середовищу, куди потрапила художниця, почався новий діяльний період її життя. Полєнова брала активну участь у творчих вечорах гуртка, на яких малювали, читали вголос, музичили, ставили п'єси. Вона навіть шила костюми для театральних постановок.

Олена Дмитрівна довго гостювала в маєтку Мамонтових. Захоплюючись російським народним мистецтвом, вона разом з Єлизаветою Григорівною Мамонтовою почала створювати в Абрамцеві музей народного мистецтва, збираючи по селах предмети побуту, зразки ткання, вишивки, замальовуючи орнаменти. Крім цього, Полєнова створила ремісничу школу і столярну майстерню з безкоштовним трирічним циклом навчання.

Вивчаючи народне мистецтво та фольклор, Поленова зацікавилася ілюстрацією казок. Для ілюстрації вона брала не тільки вже опубліковані твори із збірки Афанасьєва, але і активно збирала казки сама, ходячи по навколишніх селах. Полєнова мріяла видати всі ці ілюстрації до казок, але, на жаль, при її житті книги так і не вийшли...

Творчість Олени Дмитрівни, її внесок в ілюстрацію українських і російських народних казок були високо оцінені не тільки сучасниками художниці, але і подальшими поколіннями художників і глядачів. Саму ж Олену Дмитрівну визнання її творчих заслуг завжди мало цікавило. Набагато важливішим для художника, для творчої людини вона вважала зовсім інше. «Мені б хотілося, - писала вона, - не втратити двох здібностей - здібності допомагати, надихати, служити опорою і поштовхом до роботи іншим художн