УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 69 відвідувачів

Теги
краєзнавство комуністи та Церква українська християнська культура Ющенко молодь секти конфлікти Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація милосердя вибори забобони Католицька Церква церковна журналістика Церква і влада Голодомор розкол в Україні Патріарх Алексій II Президент Віктор Ющенко Предстоятелі Помісних Церков Церква і політика автокефалія Вселенський Патріархат церква і суспільство шляхи єднання церква та політика діаспора 1020-річчя Хрещення Русі Церква і медицина Києво-Печерська Лавра УГКЦ Доброчинність іконопис постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа УПЦ КП педагогіка монастирі та храми України






Рейтинг@Mail.ru






29 листопада 1778 року народився український письменник Григорій Федорович Квітка-Основ’яненко



... Він дає нам в більшій частині своїх прозаїчних оповідань такі чисті, не попсовані типи з народу, такі глибоко симпатичні характери...
О. Потебня

29 листопада 1778 року у Федора Квітки, вихідця з шанованого й знаного на Слобожанщині козацько-старшинського роду, в його маєтку - селі Основа під Харковом народився син Григорій. На світ з'явився не лише наділений від Бога даром видатного майстра рідного слова майбутній перший прозаїк нової української літератури, але й талановитий актор, публіцист, поет...

З дитинства Григорій був слабким та хворобливим. Захворівши золотухою, до п'ятирічного віку хлопчик осліп. Зір знов повернувся до нього після відвідання Озерянского храму, що й зараз стоїть на Холодній горі. Маленький Квітка побачив світло, що йде від образу Озерянскої Божої Матері і прозрів. Випадок цей настільки вплинув на нього, що на двадцять третьому році життя він став послушником Куряжського монастиря, але ненадовго. «По встретившимся обстоятельствам и чувствуя слабость здоровья», Квітка незабаром попрохав не числити його «в оном монастыре». Отже, Григорію судилося інше...

Дорога молодого Квітки до літературної слави виявилась звивистою й довгою. Юнак не один рік «шукав себе». До 26 років він устиг уже побути й армійським капітаном (практично без служби в армії, бо в ті часи дворянських дітей ще змалку формально «записували» до війська, вони не служили, але здобували звання), і комедійним актором-аматором, і чиновником при департаменті герольдії. Також він брав участь у роботі з підготовки до відкриття Харківського університету.
Остаточне рішення присвятити своє життя служінню «словесності», як тоді казали, Григорій Федорович прийняв лише близько 1827 року, коли йому було вже майже п'ятдесят років. І саме в цей час Основ'яненко створює свої класичні, незабутні українські повісті та оповідання «Салдацький патрет», «Шельменко-Денщик», «Дворянські вибори», «Сердешна Оксана» та інші. Величезною популярністю користувалась повість Григорія Федоровича «Маруся».

Саме Квітка-Основ'яненко написав пісню «Грицю, Грицю, до роботи», що стала настільки відомою, що перетворилась в народну - факт вищого визнання. Визначний письменник все життя любив театр, влаштовував домашні вистави, в яких і сам приймав участь, прекрасно грав на флейті, був непоганим композитором. І поряд із цим не залишав громадську діяльність на благо рідного міста. Григорій Федорович був призначений на посаду судді, а пізніше був обраний головою Харківської палати головного суду.

Квітка-Основ'яненко носить почесне ім'я «батька української прози». Його кращі твори одними з перших представляли українську літературу європейським читачам. Так у 1854 році в Парижі опубліковано французькою мовою «Сердешну Оксану». Трохи пізніше його твори перекладались польською, болгарською, чеською та іншими мовами.