УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 98 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну автокефалія монастирі та храми України забобони Церква і влада Церква і медицина іконопис українська християнська культура Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання Предстоятелі Помісних Церков Патріарх Алексій II Мазепа краєзнавство милосердя секти 1020-річчя Хрещення Русі молодь розкол в Україні УПЦ КП Вселенський Патріархат конфлікти вибори церква та політика діаспора Священний Синод УПЦ постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Доброчинність Церква і політика церква і суспільство педагогіка комуністи та Церква Голодомор Католицька Церква УГКЦ Ющенко Археологія та реставрація Президент Віктор Ющенко церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






1 грудня 1918 року народився український композитор Майборода Платон Іларіонович



Не часто так буває, що за окремою піснею бачиться цілий народ. Саме такі пісні Платона Майбороди, вони вросли у наш український, національний грунт назавжди
Мокренко Анатолій Юрійович

В історію української музичної культури Платон Іларіонович Майборода увійшов як митець неповторного таланту, славетний композитор пісняр, людина непохитних художньо-естетичних принципів. Його музика - це ціла епоха відродження та розквіту української пісні. Його неповторний стиль - це спалах одкровення, безмежний мелодизм і відкритість інтонацій, що линуть «від серця до серця».

Народився Платон Іларіонович на хуторі Пелехівщина, що на Полтавщині, в селянській родині. Рятуючись від голодомору, батько майбутнього композитора виїздить у Запоріжжя, куди згодом переселяється і Платон. Там він закінчує середню школу, працює на заводі. Потім навчається в Київському музичному училищі, і згодом вступає до Київської державної консерваторії (клас Л. Ревуцького).

Буремні роки війни не оминули П. Майбороду: він припинив навчання в консерваторії і пішов добровольцем па фронт. Командир полку Семенов, дізнавшись, що солдат Майборода вчився на композиторському факультеті, не пускав його на передову, змушуючи «переписувати папери» в штабному бліндажі. Платон сердився, гарячкував, а Семенов відповідав: «Живи. Після війни більше зробиш».

Повернувшись до мирного життя після війни, всю силу свого таланту композитор спрямував у музичну творчість. Його пісні лунали скрізь. Кожну пісню народжувало саме життя, у кожної була своя біографія. Пісні писалися до фільмів, вистав, для певних виконавців, присвячувалися визначним подіям або конкретним людям. Зокрема, «Пісня про вчительку» була адресована улюбленій вчительці, «Розляглися тумани» присвячувалась легендарному партизану Ковпаку, а «Мовчить поліська сторона» - двічі Герою Радянського Союзу О. Федорову. «Згадай рідний край» Платон Іларіонович присвятив своєму братові - народному артисту СРСР Георгію Іларіоновичу Майбороді, пісню «Відлуння» написав для Анатолія Мокренка.

Концерти Платона Майбороди сприймалися як музична розповідь про Україну, про красу її природи, про одвічні цінності українського народу: мамин рушник, спітнілу від важкої праці сорочку сільського трударя, стежину, що веде від рідної домівки у великий світ. Промова композитора до аудиторії ставала продовженням його музики. Він завжди шкодував, що мало встиг зробити для своєї України... Щоразу наприкінці концерту лунали пісні про Київ, про Дніпро - «Гімн Києву», «Дума про Дніпро», «Київський вальс». А вже насамкінець композитор сідав до рояля і грав «Пісню про рушник» - пісню, що стала частиною його душі й душі його народу. Нині вона звучить по всьому світу як символ України.