УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
краєзнавство автокефалія милосердя Церква і медицина іконопис церковна журналістика шляхи єднання секти монастирі та храми України педагогіка УПЦ КП Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні УГКЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну Археологія та реставрація церква і суспільство Президент Віктор Ющенко комуністи та Церква українська християнська культура церква та політика Києво-Печерська Лавра діаспора забобони Церква і влада конфлікти Доброчинність Церква і політика молодь Голодомор Католицька Церква Патріарх Алексій II постать у Церкві вибори 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат Ющенко Мазепа






Рейтинг@Mail.ru






2 грудня – день пам’яті преподобного Варлаама, ігумена Печерського



Світ стоїть молитвами святих
Преподобний Силуан Афонський

Преподобний Варлаам жив в ХІ столітті. Він походив зі знатного роду. Його батько, Іоанн, був одним з найвідоміших воєвод і боярином тогочасної столиці Русі. Піклуючись про свого сина, він приклав чимало зусиль, щоб той отримав гарну освіту, тож Варлаам виховувався серед вельмож. Але батьки піклувались не лише про світське виховання сина, але й змалку привчали його до чистоти душевної. З юних років Варлаам постійно відвідував преподобних Антонія і Феодосія Печерських, що відіграло важливу роль у його світосприйнятті.

Варлаам остаточно вирішив прийняти чернецтво. Юнак залишив батьківський будинок, де всі готувались до його весілля, і, вдягнувши святковий одяг, відправився на одному з найкращих коней до печери преподобного. Коли смиренні ченці вийшли на зустріч вельможі, вони з пошаною вклонились йому до землі. Але Варлаам, як розповідає літопис, встав з коня, і знявши з себе дороге вбрання, поклав його біля ніг преподобного, промовивши: «Ось приваби мирського життя, роби з ними все що забажаєш, тому що вони не потрібні мені для життя в печері разом із вами і служінні Господу...». Отримавши благословення святого Антонія, Варлаам прийняв чернечий постриг від преподобного Никона. І не було для нього більшого щастя та втіхи ніж служіння Царю Небесному.

Але ворог роду людського підготував для новопостриженного Варлаама непросте випробовування. Його батько, дізнавшись, що улюблений син прийняв чернецтво, сильно розгнівався на преподобних іноків. Він швидко зібрав своє військо, і розігнав з печер ченців, а Варлаама, одягнувши в пишне вбрання, насильно забрав додому. Та не міг Варлаам спокійно жити серед вельмож, його вже нічого не цікавило крім служіння Господу. Він декілька днів нічого не їв і не пив, і весь час проводив у молитві, просячи у Господа, щоб Він пом'якшив серце його батька. Милосердний Господь не міг не відгукнутися на щирі молитви. І зрештою, батько, злякавшись смерті свого сина від голоду, з любов'ю та ласкою дав своє благословення на повернення Варлаама до монастиря. Повернувшись до печер, Варлаам віддався чернечим подвигам.

Число братії стало збільшуватись, і преподобний Антоній поставив Варлаама ігуменом, а сам переселився в іншу печеру. Отримавши благословення преподобного Антонія, ігумен побудував дерев'яну церкву над печерами на честь Успіння Пресвятої Богородиці.

Вміння Варлаама управляти братією привабило князя Ізяслава, і по його волі Варлаама відправили до монастиря на честь святого мученика Димитрія, де очолив братію. Успішно несучи ігуменський хрест, Варлаам втілив у новій обителі дух і правила преподобних отців печерських. Господь благословив працю Варлаама, і нова обитель швидко стала відома чеснотами і подвигами її іноків.

Преподобний Валаам двічі звершував паломництво по святим місцям Ієрусалима та Константинополя, бажаючи краще ознайомитись з життям ченців Східної Церкви та вивчити церковний чин богослужінь. Повертаючись зі свого другого паломництва, Варлаам помер у Володимирському Святогорському монастирі на Волині, в 1065 році. Перед своєю смертю, він заповідав, щоб його тіло було поховано в Печерській обителі, котрій він також заповідав всі ікони і церковну утварь, придбану ним в Царгороді. Тіло його було поховано в Ближніх печерах, де й досі спочивають його мощі після прославлення.