УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 69 відвідувачів

Теги
педагогіка Києво-Печерська Лавра шляхи єднання молодь церковна журналістика Археологія та реставрація Католицька Церква Церква і політика церква та політика милосердя автокефалія 1020-річчя Хрещення Русі Предстоятелі Помісних Церков УГКЦ діаспора Голодомор Доброчинність іконопис вибори секти монастирі та храми України Патріарх Алексій II УПЦ КП Ющенко постать у Церкві Священний Синод УПЦ розкол в Україні Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство Церква і медицина комуністи та Церква забобони українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і влада краєзнавство Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Мазепа конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






3 грудня – день пам’яті священномученика Макарія, єпископа Катеринославського



Бог дає святим, разом з ангелами Божими, звершувати Свою волю в житті людей діяльною, хоча іноді непомітною і невидимою, допомогою
Протоієрей Сергій Булгаков

Сьогодні Православна Церква молитовно вшановує пам'ять священномученика Макарія, єпископа Катеринославського. Цей святий у найскладніший історичний період для Руської Православної Церкви мужньо проніс до кінця нелегкий хрест архіпастирського служіння і був увінчаний Господом мученицьким вінцем.

Священномученик Макарій (у миру Григорій Якович Кармазін) народився в містечку Меджібаж Вінницького повіту Подільської губернії. Після закінчення Подільської духовної семінарії був рукопокладений в ієрея до церкви села Вітковец Каменецкого повіту Подільської губернії. За пастирські праці і особисту мужність у роки Першої світової війни о.Григорій Кармазін зведений в сан протоієрея. Після війни служив священиком на різних приходах Київської єпархії. Прийнявши чернецтво з ім'ям Макарій, він був хиротонісан в єпископа Уманського, вікарія Київської єпархії Екзархом України митрополитом Михайлом (Єрмаковим).

Для Православної Церкви тоді настали надзвичайно важкі часи. З одного боку - відкрите гоніння нової влади з метою знищити православ'я, з іншою - натиск обновленців, розкольників. З'явилася необхідність обережно і мудро повести церковний корабель крізь всі рифи нової політичної реальності.

Тоді в числі багатьох українських ієрархів був арештований митрополит Київський Михайло (Єрмаков). Вся відповідальності за Київську єпархію лягла на вікарного єпископа Макарія (Кармазіна). Маючи чудові адміністративні і організаторські здібності, невичерпну енергію і всепоглинаючу відданість церковній справі, єпископ Макарій користувався авторитетом не тільки в Київській єпархії, але і за її межами. Він, як правонаступник, вирішував проблеми, що виходять за межі Київської єпархії, це робило його фігуру в церковній ситуації на Україні ключовою. Події в країні владика оцінював тверезо і ясно, і умів адекватно обставинам захищати церковні інтереси.
Об'єм церковних проблем був такий великий, що єпископ Макарій дійшов висновку про необхідність висвячування нових архієреїв, які змогли б понести тяготи архіпастирського служіння у нових для православ'я несприятливих обставинах. Таємно, разом з найближчим другом і однодумцем єпископом Парфенієм, єпископ Макарій звершив хіротонії здібних до активної і плідної церковної роботи. Саме в цей період йшла копітка і напружена робота із створення життєздатних церковних груп, що складалися з духівництва і мирян, і діяли незалежно від безбожної влади. Наприклад, по благословенню єпископа Макарія спеціально збиралися кошти для єпископів, які перебували у засланні.

У 1923 році за активну діяльність єпископа Макарія заарештували і чотири місяці протримали в Київській в'язниці. Це повторилося і у січні 1925 року.
Вийшовши із в'язниці, єпископ Макарій був призначений на єпископа Катеринославського і Новомоськовського. Через арешти і заслання одних єпископів їх місця займали інші, кожний з яких окормляв певний регіон. Так, єпископ Макарій (Кармазін) відав Дніпропетровщиною.

У 1927 році владику Макарія заарештували і відправили у заслання до Томська. Після закінчення терміну єпископ з 1933 року проживав в Костромі, пізніше служив в селі Селище Івановської області. Позбавлення і заслання тільки укріпили вогненний дух єпископа Макарія. Все пережите ним заради Христа, давало йому легке і благодатне усвідомлення, що і як повинен робити архієрей в умовах гоніння на віру. І він продовжував створювати домові церкви, де готувалися кандидати для висвячування. Залишаючись, як і раніше, непримиренним борцем з обновленцями, він невпинно проповідував.

Восени 1934 року єпископа Макарія знов арештували. Владику обвинуватили у тому, що «вів активну антирадянську роботу; об'єднував реакційно-ворожі частини духівництва для активної боротьби з радвладою; засновував нелегальні домові церкви з метою підготовки церковних кадрів; встановлював ідейні зв'язки з однодумцями, що знаходяться в засланні...» Півроку єпископ Макарій перебував у в'язниці, поки не присудили йому заслання до Казахстану строком на п'ять років.

...23 листопаду 1937 року почалися останні допити. Владика тримався твердо і упевнено, всі звинувачення рішуче відкидав. Але це не стало перешкодою для слідства, і вже наступного дня, 24 листопаду 1937 року, після єдиного допиту було затверджене рішення у справі єпископа Макарія.
3 грудня 1937 року владика Макарій (Кармазін) був страчений