УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 157 відвідувачів

Теги
Церква і медицина діаспора вибори милосердя церковна журналістика іконопис Доброчинність Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) забобони Священний Синод УПЦ УПЦ КП автокефалія церква та політика Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі розкол в Україні секти конфлікти педагогіка Голодомор українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну шляхи єднання краєзнавство УГКЦ Мазепа Церква і політика молодь постать у Церкві Патріарх Алексій II Вселенський Патріархат комуністи та Церква церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Києво-Печерська Лавра Католицька Церква Ющенко монастирі та храми України Археологія та реставрація






Рейтинг@Mail.ru






4 грудня 1897 року народився український письменник Андрій Головко



Тільки маючи нерозривний зв'язок із землею, з народом, може рости і розцвітати література

Максим Рильський

Андрій Васильович Головко народився у грудні 1897 року в селі Юрки Козельщинського району Полтавської області. Із цього краю і прийшов у літературу великий український письменник, обвіяний пахощами рідних просторів і м'ятних левад, перехрещених шляхами-дорогами на Полтаву, Лубни, Кременчук, Кобеляки, Лохвицю, помережаних стрічками лагідних річок - Псла, Ворскли, Сули... Важко назвати іншого письменника (а краще сказати, поета), котрий би так щиро був відданий рідному краєві, так глибоко вчарований у його красу!

Ще навчаючись у школі, Андрій Васильович спробував сам складати вірші (російською мовою), а вже навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі, мріяв про власну літературну працю. І під впливом «Кобзаря» почав писати вірші українською мовою.

Коли навчання вже фактично було закінчено і Головко мав скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка» та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському журналі «Рідна мова». Андрій жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки. Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»).
Під час імперіалістичної війни, закінчивши Чугуївське військове училище прапорщиків, А. Головко потрапляє на фронт. Брав участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення.

Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У січні 1919 року в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у ній кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку. (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним.

Демобілізувавшись, Андрій Васильович повністю перейшов на літературну роботу, повністю віддавшись прозі. Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху», «Товариші», «Пилипко» склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з шляху», що вийшла у Харкові 1925p.

Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань «Пилипко» і «Червона хустина». З'являються також повісті «Зелені серцем» та «Пасинки степу». Роман «Бур'ян» на республіканському конкурсі у 1925 році був удостоєний ювілейної премії. Його перекладали російською, білоруською, а пізніше - німецькою, угорською, польською та чеською мовами. Любов письменника до рідної землі органічно поєднувалася з любов'ю до рідної мови, «до виразного, соковитого, мальовничого і разом з тим простого, ясного, скромного слова» (М. Рильський). У мові Головка - прозорінь Псла, сяйво чистого полтавського неба, що вночі висіває на степи золотий пилок, і запах хліба з селянської печі. Самоцвітами пересипана мова творів Андрія Головка.

Крім прози і віршів, Андрій Головко писав п'єси: «В червоних шумах» (1924), «Райське яблуко» (1946), кіносценарії до фільмів «Митько Лелюк» (1937) і «Літа молодії» (1940). Спробував Андрій Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість «Скиба Іван» і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії Митько Лелюк»та «Літа молодії».
Твори письменника перекладались на багато мов. З 1979 року існує літературна премія імені Головка, котра присуджується за кращі прозові твори року.