УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 107 відвідувачів

Теги
конфлікти іконопис милосердя церковна журналістика українська християнська культура УПЦ КП Ющенко забобони Мазепа Голодомор Археологія та реставрація 1020-річчя Хрещення Русі Церква і влада шляхи єднання вибори Митрополит Володимир (Сабодан) Католицька Церква автокефалія секти комуністи та Церква педагогіка діаспора Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II церква і суспільство молодь монастирі та храми України краєзнавство Вселенський Патріархат Доброчинність УГКЦ церква та політика Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков розкол в Україні постать у Церкві Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






6 грудня – день пам’ять святого благовірного великого князя Олександра (у схимі Олексія) Невського



Яко благочестиваго корене пречестная отрасль был еси, блаженне Александре: яви бо тя Христос, яко некое Божественное сокровище Российстей земли, новаго чудотворца, преславна и Богоприятна. И днесь сошедшеся в память твою верою и любовию, во псалмех и пениих радующеся, славим Господа, давшаго тебе благодать исцелений. Егоже моли спасти град сей, и державе Российской Богоугодней быти и сыновом российским спастися.
Тропар святому благовірному великому князю Олександру Невському

Сьогодні Руська Православна Церква святкує пам'ять святого благовірного князя Олександра Невського. Він, син Великого князя Володимирського Ярослава Всеволодовича, внук Всеволода III, нащадок Володимира Мономаха, Ярослава Мудрого, рівноапостольних Володимира і Ольги, завжди пам'ятався і шанувався нарівні з князем Володимиром, хрестителем Русі. У народній свідомості він, в першу чергу, великий полководець - герой Невської битви і Льодового побоїща. Проте, він ще й мудрий геополітик, майстерний дипломат, правитель, який фактично врятував Росію від повного розпаду й іноземного владицтва.

В історії Русі навряд можна знайти «легкі часи». Проте на початок державної діяльності Олександра Невського положення Русі було справді катастрофічним. Татаро-монгольське нашестя 1337-1338 років нанесло колосальні втрати руським землям. Ряд найважливіших міст було розорено, селяни і ремісники потрапляли в полон, страх перед бандами степняків унеможливлював рух купецьких караванів. Але ще страшніша небезпека загрожувала Русі із заходу. Лівонській орден поступово наступав на слов'янські землі. Це був справжній хрестовий похід, в якому брали участь лицарі зі всієї Європи, і який ставив собі за мету політичне і культурне поневолення всієї Русі. Поневолення, за яке руський народ повинен був заплатити відмовою від своєї віри і національної самобутності.

Крім того, Русі загрожувала Литва, і Швеція... але, головне, в самому руському народі не вистачало національної солідарності, здібності всім разом потягнути одну загальну і важливу для всіх справу. Самого Олександра, що вже прославився великими перемогами, двічі виганяли з Новгородського княжіння через дріб'язкові інтриги і нерозуміння новгородською аристократією мудрої і жорсткої політики святого князя. Поява в цей час такого правителя, як Олександр Невський, буде згодом розцінена не інакше, як промисел Божий: «Без Божого веління не було б княжіння його», говорить літопис.

Свою політичну програму Олександр Невський став здійснювати ще до того, як він став Великим князем. Битва, перемога в якому прославила Олександра в століттях і дала йому ім'я, відбулася в 1240 році. Олександру було 20 років. До Неви заходять шведські кораблі. Шведи присилають гінців до Новгорода із зухвалим посланням князю: «Якщо можеш, чини опір, а ми вже тут - і полонимо землю твою!» Чисельністю і озброєнням шведи у багато разів перевершували невелику руську дружину. «Не у силі Бог, а в правді!» - сказав Олександр слова, навіки вдруковані в історичну пам'ять народу. - «Одні зі зброєю, інші на конях, а ми Ім'я Господа нашого призвемо!» Була тому чудова ознака. Дозорний руського війська побачив: пливуть в турі по Неві святі Борис і Гліб: «На допомогу родичу Олександру пливемо!» - почув їх слова дозорний. Ця звістка надихнула князя Олександра і його воїнів. Воїн розбив шведів наголову «і самому предводителю їх поклав друк на обличчя гострим списом своїм». За цю перемогу на Неві, 15 липня 1240 року, князю було дано ім'я Олександр Невський...

Святий князь помер в 1263 році по дорозі додому після четвертої місії в Сарай - в Городці, не доїхавши до Володимира. Був похоронений в соборній церкві Різдвяного монастиря у Володимирі і практично відразу починається його шанування як святого. Пізніше Олександр Невський був офіційно канонізований Руською Православною Церквою. У 1723 році Петро I переніс мощі святого благовірного князя до Петербургу, де вони і покояться в Троїцькому соборі Олександро-Невської Лаври з 1724 року.