УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 68 відвідувачів

Теги
забобони Священний Синод УПЦ церква та політика Вселенський Патріархат вибори Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і політика Католицька Церква комуністи та Церква Ющенко українська християнська культура краєзнавство Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) Археологія та реставрація Голодомор постать у Церкві молодь УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков іконопис УПЦ КП Церква і влада Мазепа Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II секти шляхи єднання церковна журналістика монастирі та храми України милосердя автокефалія церква і суспільство розкол в Україні діаспора Церква і медицина Президент Віктор Ющенко педагогіка конфлікти






Рейтинг@Mail.ru






11 грудня 1993 року помер український художник та бандурист Георгій Ткаченко



Мистецтво є такою ж потребою для людини, як їжа і пиття. Потреба краси і творчості, що втілює її, - нерозлучна з людиною...
Федір Достоєвський

11 грудня 1993 року в Києві, на 96 році життя, помер український художник-архітектор та бандурист Георгій Кирилович Ткаченко. Він був останнім представником так званої «харківської» традиції рецитацій під акомпанемент старовинної діатонічної бандури.

Навчаючись у Харківському художньому училищі, він ще юнаком перейняв кобзарську традицію від одного з кращих тогочасних кобзарів - Петра Древченка. Традиційний спосіб гри на бандурі передбачає гру на всіх струнах обома руками. Це дозволяє одночасно використовувати майже весь діапазон інструмента. Саме цією повнозвучністю і водночас прозорістю, кришталевою чистотою акордів і відрізняється традиційна бандура від важкої концертної.

На основі багатолітніх досліджень Георгій Ткаченко зробив креслення найхарактерніших варіантів традиційної (автентичної) бандури, проводив роботу щодо налагодження фабричного виготовлення діатонічних інструментів, поширював рукописні варіанти свого підручника «Основ гри на народній бандурі» й аудіозаписів власного виконавства традиційного кобзарського репертуару.

Рідкісна широчінь духовного світу Ткаченка, що поєднував українство та слов'янофільство, християнсько-консервативні переконання та сприйнятливість до нових ідей, зумовила надзвичайну популярність митця серед української інтелігенції 1960-90-х років. Він завжди був оточений молоддю. Під враженням його рецитації «Трьох братів Азовських» Григір Тютюнник написав «Три зозулі з поклоном». Поети присвячували Ткаченкові вірші, фольклористи вивчали його виконавство дум як рідкісний живий релікт. Бібліографія творчості Георгія Кириловича складає близько 100 позицій. В його репертуарі було вісім народних дум і десятки пісень, псалмів, танців.

У 70-х роках XX ст. Георгій Ткаченко заснував Київський кобзарський цех. Філософські і мистецькі засади «школи Ткаченка» стали вагомими в світоглядному і професійному формуванні кількох поколінь творчої інтелігенції, спонукали громадськість позбавлятися шаблонних стереотипів щодо кобзарського мистецтва.