УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
Вселенський Патріархат Мазепа Президент Віктор Ющенко конфлікти Церква і влада секти Патріарх Алексій II церква та політика Католицька Церква краєзнавство Приїзд Патріарха Кирила в Україну постать у Церкві монастирі та храми України церковна журналістика комуністи та Церква діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) педагогіка Церква і медицина забобони Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра розкол в Україні вибори УПЦ КП Церква і політика Доброчинність автокефалія церква і суспільство Ющенко 1020-річчя Хрещення Русі милосердя УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання Священний Синод УПЦ українська християнська культура молодь Голодомор іконопис






Рейтинг@Mail.ru






13 грудня 1877 року народився видатний український композитор Леонтович Микола Дмитрович



...То не розкладка пісні, то самоцінний твір, осяяний промінням генія, який посяде не останнє місце в світовій музичній літературі
П. Козицький

Видатний український композитор Микола Дмитрович Леонтович народився в селі Селевинці Подільської губернії. Початки музичної освіти Микола здобув у батька, який, як і дід, був священиком і грав на віолончелі, скрипці, гітарі, непогано співав, і деякий час керував хором семінаристів. Мати, яка мала чудовий голос і любила співати, прищепила сину любов до української народної пісні. Вплив музичного побуту сім'ї доповнювали також враження від співучої української вулиці. Поступово в хлопця виявився нахил до хорового диригування. Із сестер та брата він склав «хор» і диригував ним в ожереді соломи.

Миколу готували в священики, спочатку він учився в Шаргородській бурсі, відтак у Кам'янець-Подільській духовній семінарії. Тоді ж юнак починає записувати мелодії українських народних пісень і робить перші спроби їхньої гармонізації, керує семінарським хором. Але після закінчення навчання він стає народним учителем у Чуківській сільській школі, де викладає співи та арифметику. Там Микола Дмитрович створив хор, музичний гурток, уклав дві збірки пісень із Поділля, які надіслав Миколі Лисенку. Композитор угледів хист талановитого самоука: «Із цього вчителя будуть люди». Згодом він писав: «Леонтович має оригінальний, яскравий дар. Я знайшов у цих обробках самостійні ходи, рух голосів, які потім розвинулися в геніально сплетену музичну мережку»...

Так нікому раніше невідомий народний учитель із Поділля, по суті, самоук, став одним із найяскравіших композиторів початку ХХ століття. «Він ніби різьбяр у музиці, - говорив про нього К.Стеценко. - Його техніка, обробка найменшої речі настільки ажурна, ніби тонка різьба із золота, прикрашена самоцвітним камінням...»

Основу музичної спадщини Леонтовича складають хорові мініатюри - обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними й виконуються всіма українськими хорами як в Україні, так і в діаспорі. Це позначені великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших.

На основі українських народних мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного звучання. Він був одним з перших серед майстрів української музики, зокрема таких, як М.Лисенко, К.Стеценко, П.Козицький, які по-новому інтерпретували фольклор і в кожній народній перлині прагнули передати її неповторний образний зміст і самобутню художню красу, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю руху голосів, ювелірною шліфовкою деталей.

Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Використовуючи специфічне звучання окремих голосів та цілих хорових груп, застосовуючи різні хорові звукові ефекти, як, наприклад, спів із закритим ротом, композитор переконливо відтворює той чи інший характер, малює звуком картину природи, надає події драматичного, урочистого або ліричного характеру.

Син і онук священиків, Микола Дмитрович із дитинства виростав в атмосфері церковних співів. У ранніх церковних гармонізаціях він дотримувався традиційного православного канонічного співу, багато в чому нагадуючи твори Д. Бортнянського й Архангельського. Працюючи над творами «На воскресіння Христа», «Хваліте ім'я Господнє», «Світе тихий», «Літургія», він навіть починає перекладати з грецької та старослов'янської мов українською найкращі зразки духовної музики. Проте, створена Леонтовичем «Літургія» та інші твори засвідчили, що з'явився новий стиль української церковної музики з яскравою національною ознакою, з використанням фольклору.
Визначаючи особливості музики Леонтовича, відомий чеський вчений Зденек Неєдли підкреслював, що подальший розвиток хорового мистецтва в Україні після Леонтовича пішов шляхом гармонізації та характеристики. Пошуки характерного у пісні, уміння це характерне й індивідуальне піднести до високого рівня художнього узагальнення - одна з найістотніших рис творчості Леонтовича.

Славен, славен Леонтович, хай живе в віках
Максим Рильський