УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 66 відвідувачів

Теги
педагогіка Католицька Церква розкол в Україні автокефалія Києво-Печерська Лавра монастирі та храми України секти Патріарх Алексій II Археологія та реставрація краєзнавство забобони Митрополит Володимир (Сабодан) шляхи єднання діаспора молодь Вселенський Патріархат конфлікти церква та політика вибори Президент Віктор Ющенко Доброчинність УГКЦ постать у Церкві іконопис церковна журналістика комуністи та Церква милосердя Голодомор УПЦ КП Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков Ющенко церква і суспільство Церква і влада Церква і політика українська християнська культура 1020-річчя Хрещення Русі Мазепа Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну






Рейтинг@Mail.ru






15 грудня – день пам’яті преподобного Афанасія, затворника Печерського, у Ближніх печерах



Блаженство плачущих получити желая, день и нощь непрестанно плакал еси, имея во уме час Судный, тем по кончине твоей обрел еси утешение на Небеси, преподобне Афанасие
Тропар преподобному Афанасію, затворнику Печерському, в Ближніх печерах

Святий преподобний Афанасій, пам'ять якого звершується нині, був затворником в Києво-Печерській Лаврі. Він жив у святій Лаврі, провадив життя у правді й чистоті, і після довгої хвороби помер. Ченці за звичаєм обтерли, зодягли й покрили його тіло, приготувавши до поховання. Та Господу було угодно, щоб преподобний Афанасій відкрив усьому світу, яким великим подвигом належить кожному із нас здобувати спасіння. Коли ж на третій день прийшли ченці, щоб поховати його тіло Афанасія, то побачили, що він... сидить і плаче.

Братія почала питати його, як він ожив і що бачив та чув за межею земного життя. Але преподобний Афанасій не говорив їм нічого, як тільки одне слово: «Спасайтеся!». Почали вони ще більше просити його розповісти, що сталося з ним. Нарешті він сказав їм, щоб вони слухалися в усьому святих отців, наставників і братів своїх, каялися повсякчас і молилися до Господа та Його Пречистої Матері, бо ці три чесноти - найбільші. Сказав і про те, що Київська Лавра - велика святиня, тому ченцям належить молитися, щоб тут скінчити дні свої та бути похованими поруч зі святими. Також просив, щоб ніхто з них ніколи не гордився, хоч би й виконував усі заповіді Божі. Нарешті промовив: «Ні про що більше не питайте мене, але благаю вас, простіть мені».

Після цього святий Афанасій затворився в печері і пробув у ній безвихідно 12 років, харчуючись тільки хлібом і водою, які він одержував через віконце. Ніколи відтоді не бачив він сонця, безперестанно день і ніч плакав, і протягом усього того часу не сказав нікому жодного слова.
Коли прийшов час його кончини, покликав він до себе всіх братів-ченців і знову повторив їм те, що казав раніше про найпотрібніші три речі: послух, покаяння та молитву. Після того відійшов у вічність. А невдовзі Сам Господь виявив, де перебуває душа преподобного Афанасія та яку славу він має за труд спасіння душі.

Один інок на ім'я Вавила, який багато років страждав на тяжку хворобу ніг, попросив віднести його до мощей блаженного Афанасія. І тільки-но торкнувся він тіла святого, як відразу зцілився, і вже з того часу до самої своєї кончини не мав жодної недуги. Діставши чудесне зцілення, Вавила розповів братії монастиря таке. «Коли я лежав і кричав від болю, раптом увійшов преподобний Афанасій і сказав: «Прийди до мене, і я зцілю тебе». Я хотів було спитати, як він потрапив сюди, але він став невидимий. Тоді я попросив, щоб мене принесли до нього - і ось дістав зцілення!»
З цього часу зрозуміли всі, що преподобний затворник Афанасій догодив Господові й має від Нього велику благодать святих: допомагати всім стражденним. Навіть тіло преподобного Господь прославив нетлінням, воно виточувало небесні пахощі і досі подає немічним, котрі благоговійно моляться біля раки з його святими мощами, зцілення, просвітлення розуму, благодатну допомогу та благословення.