УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 61 відвідувачів

Теги
діаспора Президент Віктор Ющенко конфлікти постать у Церкві Ющенко Києво-Печерська Лавра педагогіка Церква і влада Мазепа комуністи та Церква вибори українська християнська культура Приїзд Патріарха Кирила в Україну забобони Доброчинність Церква і політика шляхи єднання краєзнавство Предстоятелі Помісних Церков 1020-річчя Хрещення Русі Вселенський Патріархат молодь Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина автокефалія іконопис УПЦ КП милосердя секти церковна журналістика розкол в Україні Археологія та реставрація монастирі та храми України Патріарх Алексій II церква і суспільство церква та політика Католицька Церква Голодомор Священний Синод УПЦ УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






19 грудня 1919 року народився український перекладач і лінґвіст Лукаш Микола Олексійович



«Такі, як Лукаш, народжуються, напевно, раз на декілька століть»
Григорій Кочур

Ім'я Миколи Лукаша стало одним із символів вершинних здобутків української школи художнього перекладу. Йому судилося втілити у своїх перекладах з 18 мов прагнення народу бути рівноправним у діалозі культур. Спосіб і стиль його перекладів наочно поєднали в собі мовно-літературний досвід української класики та живомовні процеси.

Народився український перекладач і лінґвіст Лукаш Микола Олексійович 19 грудня 1919 року в місті Кролевець, Сумської області. Зростав вiн у збiднiлiй родинi. Його батько - колишнiй прикажчик купця Риндiна, а мати була колишньою служницею пана Рудзинського. Хоча у роду Лукашiв та Оникiєнкiв (дiвоче прiзвище матерi) були й козацькi, й дворянськi коренi; наприклад, дiд по батьковi Якiв Iллiч Лукаш мав сан диякона, викладав у школi церковнослов'янську мову i був регентом хору Покровської церкви.

Микола до чотирьох років зовсім не говорив. Як він згодом згадував: «Я все розумів, але сказати нічого не міг». Його врятував від німоти хрещений батько, який щодня читав дитині заманливі книжечки, розмовляв з нею, бавився... Коли дитина заговорила, то швидко наздогнала ровесникiв. Читати Микола навчився також ще до школи i дядько Дмитро продовжував керувати тим читанням, даруючи хлопчиковi книжки.

Потяг до оволодiння мовами мав певну пiдтримку в родинному побутi. Тут добре пам'ятали бабусю i прабабусю родом з польської шляхти, старший брат у школi вивчав не нiмецьку, як Микола, а французьку, i брати «взаємно збагачувалися». Мову ромiв Лукаш вивчив у циганському таборi, який розбив шатри на околицi мiста, навiть переклав для прибульцiв українську пiсню i проспiвав її.

Тож Микола Лукаш цiлком природно звернувся до перекладацької діяльності. Як він сам розповілав у своїй автобiографiї: «Вiршi писати почав досить рано. Запопавши до рук Карамзiнову «Историю государства российского» десь у п'ятому класi, я зробив для себе велике вiдкриття: виявляється, Пушкiн не сам «видумав» свого вiщого Олега, а черпав iз «преданий старины глубокой». Натхнувшись тим же джерелом, я й написав свою першу баладу - про ослiплення князя Василька. В шостому-сьомому класах переклав кiлька дрiбних вiршiв Гейне, в дев'ятому з якоїсь читанки пiсеньку Гретхен... В останнiх класах школи та в студентськi роки я багато перекладав росiйських поетiв «срiбного вiку» - Блока, Брюсова, Бальмонта, Вяч. Iванова, Балтрушайтiса, Бєлого - то було для мене неабиякою школою осягнення поетичного ремесла»....

Навчався Микола Олексійович на історичному факультеті Київського держуніверситету, але навчання перервала Друга світова війна. Та у 1947 році Лукаш закінчив інститут іноземних мов у Харкові і почав викладати. Потім завідував відділом поезії в журналі «Всесвіт».

Микола Лукаш вважається одним із найвидатніших українських перекладачів. Йому властиве феноменальне лінґвістичне обдарування і дивовижна ерудиція в галузі зарубіжної літератури.