УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 199 відвідувачів

Теги
монастирі та храми України комуністи та Церква конфлікти Президент Віктор Ющенко іконопис педагогіка Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков діаспора УГКЦ Ющенко секти автокефалія розкол в Україні забобони краєзнавство шляхи єднання церква і суспільство Церква і медицина милосердя Церква і політика Археологія та реставрація молодь Патріарх Алексій II Церква і влада Голодомор українська християнська культура церква та політика Священний Синод УПЦ Києво-Печерська Лавра постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат УПЦ КП церковна журналістика вибори Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






21 грудня 1889 року народився мистецтвознавець Таранушенко Стефан Андрійович



«Уявленню про красу самобутньої архітектури Лівобережної України світ зобов'язаний у величезній мірі працям видатного історика мистецтвознавця Стефана Андрійовича Таранушенка. Він обстежив, сфотографував, обмірив і описав безліч пам'ятників архітектури і творів народного мистецтва...»

О.Лейбфрейд

Стефан Андрійович Таранушенко народився в м.Лебедин Сумської області. Ще у роки навчання він багато подорожував по селах, розшукуючи й оглядаючи старовинні дерев'яні церкви. І вже навчаючись на словя'но-російському підвідділі історико-філологічного факультету Харківського університету, Стефан Андрійович захопився вивченням народного мистецтва України і зарекомендував себе як допитливий і глибокий дослідник старовини. Його дипломна робота «Іконографія українського іконостаса» була написана на багатющому матеріалі, почерпнутому дослідником з музеїв, архівів, церков Чернігівщини, Харківщини, заслужено отримала золоту медаль. Після закінчення університетського курсу Стефана Таранушенка залишають на кафедрі теорії й історії мистецтв для підготовки до професури і призначають асистентом музею красних мистецтв і старожитностей. Молодий вчений занурився у роботу зі збору та охорони творів українського мистецтва й архітектури.

У той самий час розгорнулася педагогічна діяльність вченого. Його обрали доцентом історико-філологічного факультету, згодом ад'юнкт-професором Українського інституту суспільних наук у Полтаві. Він також викладав у Харківській академії теоретичних знань та у Харківському художньому інституті. Згодом Стефан Андрійович захистив дисертацію і очолив сектор мистецтв, керував аспірантами.

У 1920 році Таранушенко очолив Церковно-історичний музей м.Харкова, який згодом було перейменовано у Республіканський музей українського мистецтва і переміщено на територію Покровського монастиря. Стефан Андрійович незмінно керував цим музеєм до 1933 року. Його співробітники організували кілька науково-дослідних експедицій по Україні для збирання експонатів для музею і дослідів пам'яток на місцях. Разом з усіма Стефан Таранушенко описує і фотографує будівлі, мистецькі твори, народні меблі, оправи стародруків, ікони: все найкоштовніше, що зустрічалося на їхньому шляху. Поряд зі збором експонатів музей проводив жваву наукову роботу.

Дослідження монументальної архітектури Лівобережжя стало головною справою життя вченого. Стефан Андрійович щороку організовував наукові експедиції, під час яких було досліджено понад 60 храмів і 150 старовинних хат. Першим з українських мистецтвознавців він звернув увагу на народне житло, як на витвір мистецтва. Результатом досліджень Таранушенка стали монографії: «Старі хати Харкова», «Покровський собор у Харкові», «Мистецтво Слобожанщини», «Лизогубівська кам'яниця у м.Седневі».

Він один із перших дав мистецтвознавчий аналіз народної писанки, писав про українські кустарні промисли, публікував матеріали з історії української мініатюри, вивчав монументальне народне мистецтво Галичини XVI-XVIII століть, українські килими, стародруковані видання, розпис хат в Україні, ранні портрети, написані рукою Шевченка, творчість сучасних йому художників. На початку 30-х років за редакцією Таранушенка видавалися нариси за серією «Українське малярство».

Поряд з науковою і педагогічною діяльністю Стефан Андрійович займався великою громадською роботою. Майже 10 років він працював в установах з охорони пам'яток культури, активно оберігав від руйнування старовинні будівлі і перешкоджав вивезенню мистецьких пам'яток за кордон.

У цілому С.Таранушенко про архітектуру, образотворче мистецтво і народну творчість України опублікував понад 70 книг і статей.