УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 108 відвідувачів

Теги
Патріарх Алексій II Католицька Церква Доброчинність УПЦ КП вибори монастирі та храми України автокефалія конфлікти іконопис шляхи єднання комуністи та Церква постать у Церкві педагогіка церковна журналістика Церква і політика Президент Віктор Ющенко українська християнська культура Голодомор церква та політика Церква і медицина Археологія та реставрація діаспора Мазепа Ющенко милосердя секти церква і суспільство молодь забобони Священний Синод УПЦ Приїзд Патріарха Кирила в Україну УГКЦ 1020-річчя Хрещення Русі Києво-Печерська Лавра Церква і влада краєзнавство Вселенський Патріархат Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






25 грудня 1895 року народився український композитор і хоровий диригент Верьовка Григорій Гурійович



Тільки віднайдене в скарбниці народної творчості й відгранене талантом справжнього художника - безсмертне
Григорій Гурійович Верьовка

Хоровий диригент і композитор, педагог і музично-громадський діяч, видатний знавець та інтерпретатор української народної пісні Григорій Верьовка своєю титанічною працею зробив величезний вклад у становлення і розвиток української музики та музичної культури.

Народився Григорій Гурійович у містечку Березне, на Чернігівщині, у багатодітній родині селянина-ремісника. Маленький Гриць був шостим. Батько родини добре співав, грав на скрипці, а також був регентом церковного хору. Тож, любов до музики й співів передалась і дітям. Особливо відзначався щодо цього маленький Григорій. Ще з малих років він полюбив народну пісню, і це мало величезний вплив на все його життя. Через батька хлопчик познайомився також і з творами церковної музики, зокрема, хорами Ломакіна, концертами Бортнянського, Веделя та інші.

Помітивши у сина неабиякі музичні здібності і добрий голос, батьки віддають його до архієрейського хору в Чернігові. Вже в той час він самотужки навчився грати на скрипці, яку, як згадував сам композитор, він виміняв у шкільного товариша за ковзани.

Незабаром хлопця приймають до духовного училища, потім - до семінарії. Тут він навчається гри на музичних інструментах, співає в семінарському хорі, а згодом стає його регентом.

Минали роки. Помислами юнака все більше оволодіває музичне мистецтво, з музикою пов'язуються і його плани на майбутнє. Тож Григорій переїжджає до Києва і вступає до щойно відкритого Музично-драматичного інституту ім. Лисенка в клас композиції відомого музиканта-теоретика Б.Л. Яворського. Ще студентом він бере активну участь у роботі Народної консерваторії, згодом працює з самодіяльними хоровими колективами в різних установах міста.

Протягом багатьох років педагогічної праці (Київський музично-драматичний інститут ім. Лисенка, Перший київський музичний технікум, Українська республіканська філармонія, Київська державна консерваторія) Григорій Верьовка виховав багато висококваліфікованих фахівців хорової справи.
Перші його композиторські спроби відносяться ще до студентських років. Григорій пробує свої сили і в галузі інструментальної та вокально-симфонічної музики. Проте найбільш відповідними характерові творчого обдаровання Г.Верьовки є пісенно-хорові жанри, яким він приділяє дедалі більшу увагу, і саме в них найвиразніше виявилась його творча індивідуальність. Саме він вперше вивів її з глибин на професійну сцену, зберігши і традиції, і самобутню манеру виконання.

11 вересня 1943 року уряд України прийняв постанову «Про створення Державного українського народного хору», який мав «зберігати, розвивати та пропагувати українське народне мистецтво, культивувати народний стиль хорового співу». Перед митцем постало завдання: з багатьох «співочих діалектів» етнофольклорних регіонів України створити єдиний стиль, одну звукову палітру українського народного хору. Добираючи талановитих юнаків та дівчат, Григорій Гурійович звертав увагу на те, щоб кожен із них був справжнім носієм співочих традицій свого краю. Завдяки своєрідному звуковому почерку хор упізнавали лише за однією проспіваною фразою.

Особливе місце в репертуарі колективу займали обробки народних пісень (їх було понад 200!). Причому кожна пройшла своєрідне випробування на художню досконалість у першокласному виконанні. Деякі пісні, вперше почуті Григорієм Гурійовичем у гуртовому співі, залишились без змін, тобто хор виконував їх в «авторському» - народному варіанті (зокрема «Війте вітри з України», «Ой за гаєм, гаєм», «А в полі береза, а в полі кудрява», «Понад садом, садом», «Сховалось сонце за горою» та інші).

Очолюваний Григорієм Верьовкою Державний український народний хор виріс у першокласний художній колектив і став відомий по всій країні та за її межами. Вони часто бували на гастролях і скрізь викликали захоплення слухачів. Завдяки концертам хору ще ширше й гучніше лунає по всій країні слава української пісні.