УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 73 відвідувачів

Теги
церковна журналістика діаспора іконопис Патріарх Алексій II конфлікти автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну Доброчинність Церква і влада секти педагогіка вибори Священний Синод УПЦ розкол в Україні Археологія та реставрація краєзнавство молодь Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков церква та політика Голодомор українська християнська культура постать у Церкві комуністи та Церква Митрополит Володимир (Сабодан) церква і суспільство шляхи єднання Ющенко милосердя монастирі та храми України Церква і політика Мазепа 1020-річчя Хрещення Русі забобони Вселенський Патріархат Президент Віктор Ющенко Церква і медицина УПЦ КП Києво-Печерська Лавра УГКЦ






Рейтинг@Mail.ru






27 грудня 1866 року народилася українська актриса Ліницька Любов Павлівна



Кожний артист є, безперечно, складовою частиною не тільки своєї великої сім'ї майстрів-художників, але й своєї епохи, класу, нації, суспільства, що безпосередньо оточує його
Панас Саксаганський

Виросла Ліницька Любов Павлівна серед широких степів Слобожанщини. Українське слово, рідна пісня, що їх чула дівчина з дитинства, розбудили у ній потяг до театру. Природа щедро обдарувала її: трохи вища середнього зросту, статна, гнучка Люба мала чарівний, мелодійний, чистий голос і чітку, виразну дикцію. Ще навчаючись у гімназії, вона залучалася до аматорських груп, яких у ті часи було немало у багатьох містах і містечках України. Ліницька не пропускала жодної нагоди, щоб виступити в аматорських виставах. На одному з аматорських спектаклів і помітив дівчину керівник російської трупи Муравйов-Михайлов під час гастролей у Харкові і запросив до своєї трупи. Та недовго перебувала у ній Любов - репертуар не задовольняв її. Через рік Ліницьку запросив до себе антрепренер Шаповал, який давав російські і українські вистави. Люба категорично заявила: буде виступати лише в українських п'єсах.

А в ті часи Україною линула слава про театр Марка Кропивницького. Одного разу прибув він до Харкова. Ставили «Наталку Полтавку». Ледь Люба побачила афішу про спектакль, помчала до театру. Наталку того вечора грала Марія Заньковецька. Знаменита акторка своєю грою зачарувала дівчину. Люба сказала собі: якщо працюватиму колись у театрі, то тільки під орудою Кропивницького. Адже це він зробив із звичайнісінької жінки театральну зірку. А грає вона як: співає на сцені акторка - радіє увесь зал, плаче вона - тягнуть носовички до очей глядачки.

Після спектаклю Люба наважилася підійти до Марка Лукича і попросила прийняти її до своєї трупи. Кропивницькому сподобалася впевненість молодої аматорки, досвідчене око розпізнало її характер і здібності. Він записав адресу Люби і звелів чекати. Чекати довелося недовго.

Кропивницький залишив трупу Михайлу Старицькому і почав комплектувати нову трупу. Тоді режисер і згадав харківську аматорку Любов Ліницьку. На телеграфний виклик та прибула негайно. А у квітні 1889 року молода акторка дебютувала в омріяній ролі Наталки Полтавки на сцені Єлизаветградського театру. Ще сім років тому на цій самій сцені і у цій самій ролі дебютувала Марія Заньковецька. Про той дебют, як і про подальшу гру Ліницької Софія Тобілевич сказала: «У нас Любов Павлівна грала в тих самих п'єсах і виконувала ті самі ролі, в яких здобула собі невмирущу славу Марія Заньковецька і мала гучний успіх Марія Садовська. Де знайти нові слова, щоб розказати про неї так, як вона на те заслуговує? Ліницька дуже любила театр і грала свої ролі з високим піднесенням, палким захопленням».