УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 706 відвідувачів

Теги
забобони Археологія та реставрація Ющенко Вселенський Патріархат діаспора українська християнська культура педагогіка Патріарх Алексій II монастирі та храми України секти УПЦ КП Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори Доброчинність Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков краєзнавство розкол в Україні конфлікти автокефалія Церква і медицина Церква і влада Президент Віктор Ющенко молодь УГКЦ Голодомор постать у Церкві комуністи та Церква милосердя Церква і політика Мазепа церква і суспільство церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі Митрополит Володимир (Сабодан) Священний Синод УПЦ іконопис шляхи єднання Києво-Печерська Лавра церковна журналістика






Рейтинг@Mail.ru






29 грудня 1941 року загинув мистецтвознавець, фольклорист, літературознавець Ревуцький Дмитро Миколайович



Народ, що не шанує своїх великих людей, не варт звання освіченого народу
Іван Франко

Довгі десятиліття (до кінця 1980-х) ім'я Дмитра Миколайовича Ревуцького намагалися вилучити з національної пам'яті, а на творчу спадщину було накладено тавро мовчання: шанувальники змушені були знищувати титульні сторінки книжок і нотних видань, де зазначалося прізвище автора чи редактора...

А цьому вченому належать видання вокальних творів М. Лисенка з фундаментальними мистецтвознавчими розвідками й коментарями, праці «Українські народні думи та пісні історичні», «Живе слово», «Т.Г.Шевченко і народна пісня», прекрасно укладені збірки народних пісень «Золоті ключі», переклади близько 15 оперних лібрето, які співали в наших оперних театрах, чудові переклади шедеврів світової вокальної лірики (він чудово знав іноземні мови, особливо німецьку), численні статті у наукових збірниках і журналах.

Як згадував Максим Рильський про свого вчителя Дмитра Миколайовича Ревуцького: «Умів цей чоловік ожвавити свої «уроки» - то розмовою про тенівські лекції з мистецтвознавства, то читанням якогось вірша, зовсім не визначеного в програмі, але пов'язаного з темою лекції. Справжнім святом бувало, коли «Мікєша» збирав нас у гімназичній залі, сідав до піаніно, і, сам собі акомпануючи, виконував російські і українські пісні та думи...». Ревуцький розробив унікальний курс «Історія світової пісні», який читав у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, був чудовим лектором і багато виступав перед громадськістю у концертах і по радіо.

Здавалось, що у Дмитра Миколайовича чудово склалося життя - є улюблена праця, коло прекрасних товаришів, влаштований побут. Але його невгамовній творчій натурі цього було замало. Він був сповнений задумів і планів, насамперед, про розвиток національної культури. Наближався 100-річний ювілей М. В. Лисенка і Ревуцький взявся до роботи над своєю великою монографією про класика української музики...

Війна обірвала всі плани. Наближався трагічний день - вступ ворога в Київ. Наближався і трагічний кінець життя Дмитра Миколайовича Ревуцького. 29 грудня 1941 року об 11-й годині ранку, в уже окупованому ворогом Києві, на квартиру 60-річного професора було вчинено напад.

Уранці 1 січня відспівували подружжя убієнних Дмитра та Марію Ревуцьких. Був страшний мороз, але багатолюдна сумна процесія пройшла за домовиною від церкви на Княжій горі до Байкового кладовища. Поховали Дмитра Ревуцького недалеко від могили його духовного вчителя, велета української музики Миколи Лисенка.