УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 144 відвідувачів

Теги
молодь Києво-Печерська Лавра шляхи єднання церква та політика Мазепа краєзнавство вибори постать у Церкві розкол в Україні іконопис церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі секти милосердя церковна журналістика Доброчинність педагогіка забобони Приїзд Патріарха Кирила в Україну Церква і медицина Президент Віктор Ющенко Католицька Церква Вселенський Патріархат Голодомор Ющенко Археологія та реставрація УГКЦ комуністи та Церква Священний Синод УПЦ українська християнська культура монастирі та храми України Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП автокефалія діаспора Церква і влада Церква і політика






Рейтинг@Mail.ru






2 січня 1899 року помер етнограф і археолог Володимир Миколайович Ястребов



Повага до минулого ось межа, що відрізняє освіченість від дикості
Пушкін О. С.

Щороку в Міжнародний день музеїв у Кіровограді вручається краєзнавча премія імені Володимира Ястребова. Так було увічнено пам'ять дослідника археології, етнографії, топонімії, засновника музейної справи в краї, педагога, відомого шукача і збирача старовини у Центральній Україні.
Володимир Ястребов, росіянин за походженням, першим у краї започаткував серйозні етнографічні та грамотні археологічні дослідження. Він вивчав навколишній світ не заради того, щоб відгородитися від іншого, ширшого світу, а для того, щоб цей широкий світ поважав український народ, його культуру.

Навчання на історичному відділенні історико-філологічного факультету Новоросійського університету дарує Володимиру спілкування з професорами, дає можливість працювати з багатими книжковими фондами приморського міста. Саме у Новоросійський університет Володимир поїхав тому, що там можна було слухати лекції відомого славіста Володимира Григоровича. Саме за ним, своїм учителем, випускник університету прибув і до Єлисаветграда. Існує версія, що Григоровича до провінційного на той час міста, привів інтерес і бажання попрацювати із так званим Єлисаветградським євангелієм ХVІ століття.

Із перших днів перебування в Єлисаветі Володимир Ястребов працює в архівах місцевих церков та колишньої фортеці, де знаходить матеріали для багатьох своїх праць. Але найголовніша з них - «Матеріяли по етнографії Новороссійскаго края» у двох частинах вийшла друком майже через два десятиліття перебування Володимира Миколайовича у степовій Україні - у 1894 році.

Багато років він викладав у земському реальному училищі, яким керував Михайло Завадський і зі стін якого вийшло надзвичайно багато, як для провінційного навчального закладу, видатних учених і творчих особистостей. Викладаючи в училищі, Володимир Миколайович міг би обмежитися звичайною, як тисячі його попередників і наступників, роботою з класом, але він створює для цього класу музей старожитностей. І хоча колекція такого статусу не мала, проте як навчальний музей була однією з кращих у Російській імперії. Ястребов дуже переживав, коли один із експонатів археологічна комісія забрала до Ермітажу як рідкісну і в науковому плані цінну річ. Та на жаль, після його смерті більшість експонатів вкрали, хоча частина їх таки стала основою нинішнього обласного краєзнавчого музею.

До безпосередніх досліджень на Єлисаветградщині учитель зумів залучити широке коло учнів свого земського реального училища. Крім учнів, до етнографічної збиральницької роботи Ястребов залучив і сільську інтелігенцію: учителів, священиків. Вони збирали пісні, казки, писанки і візерунки. З останніх він зібрав і видав невеликий альбом. Зібрані Володимиром Миколайовичем у північних повітах Херсонської губернії етнографічні матеріали відображали історико-етнічну карту цього регіону, яка сформувалася протягом спільного сторічного проживання різних народів.
В архівах церков та колишньої фортеці Святої Єлисавети науковець відшукав відомості для своїх наступних праць «Архив крепости Св. Елисаветы», «Греки в Елисаветграде» та інші. Потреби продовження наукових досліджень привели Володимира до поїздок в Одесу, Крим, на Кавказ, до Італії, Франції. Він провів велику кількість археологічних розкопок. Їх наслідки він оприлюднює, наприклад, в «Опыте топографического исследования древностей Херсонской губернии».

Оцінкою внеску науковця в дослідження давнини на землях Центральної України стало обрання його членом-кореспондентом Московського археологічного товариства, Одеського товариства історії і старожитностей, Історико-філологічного товариства при Одеському університеті, членом-кореспондентом Церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії, співробітником Петербурзької археологічної комісії тощо.

Володимир Ястребов був одним із небагатьох учених, які не тільки задокументовували свої знахідки, а й емоційно коментували їх. Працюючи над знайденим у компаніївських могилах, він писав: «Можливо, тут ми маємо перші екземпляри, що належать загубленим, маловідомим племенам; можливо, вони кинуть промінь світла у темну передранкову пору давньої, рідної нам Русі; встануть із надр землі ці тисячолітні богатирі, свідки сивої давнини і самі дадуть нам відповідь, звідки вони прийшли... відкриють нам духовний скарб, цінніший від куп золота та срібла».