УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 62 відвідувачів

Теги
Церква і політика УГКЦ Голодомор церква і суспільство Президент Віктор Ющенко Ющенко українська християнська культура комуністи та Церква секти церква та політика милосердя діаспора Предстоятелі Помісних Церков УПЦ КП монастирі та храми України конфлікти краєзнавство Митрополит Володимир (Сабодан) Патріарх Алексій II Києво-Печерська Лавра розкол в Україні Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну Вселенський Патріархат церковна журналістика автокефалія вибори Католицька Церква педагогіка забобони Церква і медицина шляхи єднання іконопис молодь 1020-річчя Хрещення Русі Доброчинність Археологія та реставрація постать у Церкві Церква і влада Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






3 січня 1894 року народився український композитор, диригент та педагог Борис Миколайович Лятошинський



Музика - це скарбниця, в яку будь-яка національність вносить своє, на загальну користь
Петро Чайковський

Музику Бориса Миколайовича Лятошинського можна впізнати з перших тактів. У нього своя мова, свій почерк. Його думка сувора і стримана. Більш як за півстоліття своєї композиторської діяльності він написав багато прекрасних творів у різних жанрах. У творчому доробку Лятошинського дві опери, п'ять симфоній, чотири симфонічні поеми, три увертюри, чотири оркестрові сюїти, фортепіанний концерт, велика кількість камерних творів, дві кантати, музика до театральних постановок і кінофільмів.

Народився Борис Миколайович 3 січня 1894 року в Житомирі в інтелігентній сім'ї. З ранніх років хлопчик виявив велику музичну обдарованість. Вчився грати на скрипці та фортепіано. А у 14 років вже написав кілька музичних творів, серед яких - мазурка і вальс для фортепіано та фортепіанний квартет.

Для юного Лятошинського мало важив вступ на юридичний факультет Київського університету. Хіба що переїзд до Києва та зустріч з Глієром, професором і директором щойно відкритої консерваторії. Як згадував потім Рейнгольд Моріцович, Борисова мати принесла йому твір свого сина. Глієр дав згоду на заняття з юнаком, і відтоді Борис Лятошинський ступив на тернистий шлях професійного композитора.

Музика «не відпускала» маестро ні на мить. Опери, симфонії, романси, концерти для фортепіано з оркестром, фортепіанні мініатюри; навчання, а згодом викладання в консерваторії. «Усе, що я написав, якоюсь мірою автобіографічне. Можливо, навіть з дитинства...» - відкрився Борис Миколайович, уже будучи професором консерваторії.

Високий професіоналізм, вихованість в атмосфері поваги, насамперед, до рідної культури, а також до мистецтва інших народів, широта поглядів обумовили жанрове багатство, національний колорит, довершеність музичної форми. Уся його творчість звернена до людини, до її дум і почуттів. До якого б жанру не звертався Борис Лятошинський - в усьому відчувається симфонічність його мислення.