УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 94 відвідувачів

Теги
УГКЦ Мазепа конфлікти вибори Митрополит Володимир (Сабодан) українська християнська культура церковна журналістика забобони комуністи та Церква Президент Віктор Ющенко Священний Синод УПЦ молодь автокефалія Церква і політика краєзнавство Доброчинність секти Церква і медицина діаспора Патріарх Алексій II церква та політика Приїзд Патріарха Кирила в Україну Києво-Печерська Лавра розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП шляхи єднання педагогіка милосердя церква і суспільство монастирі та храми України іконопис Археологія та реставрація Ющенко постать у Церкві Вселенський Патріархат Католицька Церква Церква і влада Предстоятелі Помісних Церков Голодомор






Рейтинг@Mail.ru






12 січня 1938 року помер український поет Микола Григорович Філянський



Поети з'являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу
Микола Гоголь

Український поет Микола Григорович Філянський - своєрідний співець рідної землі. Проте, радянська література не визнала цього поета, а політична система знищила його як свого ворога. Минуло багато десятиліть, перш ніж стало можливим видати його «Поезії» і заявити, що Микола Філянський - один з визначних поетів початку XX ст., а його творчість - невід'ємна ланка загального літературного процесу.

Микола Філянський народився в родині священика. Навчався на відділені природничих наук фізико-математичного факультету в Московському університеті. Крім того, у Москві відвідував заняття художньої студії В.О.Сєрова та майстерні відомого архітектора Й.М.Шехтеля. Свої знання і уміння з архітектури, малярства, геології він вдосконалював у Франції. Там Микола Григорович цікавиться французькою поезією і мистецтвом школи барбізонців. А вже наступного року Філянський складає іспити на право фахівця з будівельних робіт в Технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ у Москві.

Після Жовтневої революції 1917 року Микола Григорович повертається на Україну. Подорожуючи Лівобережжям, він вивчає стан, в якому знаходились історичні пам'ятки народної архітектури та інші старожитності. На матеріалі власних спостережень і розшуків Філянський пише розвідку під назвою «Спадщина України: Нарис південноросійської народної творчості», у якій акцентується, зокрема, на значенні музеїв як скарбниць народного духу. Так він стає одним із найкваліфікованіших музейних працівників України.

Літературну творчість Філянський розпочав ще у Москві. Друкувався він переважно в «Українській хаті». Його перша збірка викликала неоднозначну оцінку. Оригінальність і талант молодого поета визнала О. Пчілка, а в збірці «Лірика» відчула «життя серця з його жадобою світла, щастя». У поезіях Філянського можна знайти всю гаму настроїв поета: то він сумує, складаючи молитву «дням давно минулим», то проймається бурхливою жадобою життя («І млієш весь, і слухаєш, і ловиш щастя сни»); то в поспіху за швидкоплинністю життя земного нагадує про «останній тяжкий судний час».

Збірка поезій «Цілую землю», сповнених любові до рідного краю, відобразила творче зростання Філянського як тонкого лірика. У своїй мистецькій палітрі він поєднав надбання української класичної поезії з новітніми художніми пошуками в галузі форми, виявив глибину духовного світу свого героя, щирість і красу його почуттів, змалював проникливі картини рідної природи.
Талановитий Філянський був ще й вправним фотографом і брав участь у фотоконкурсах. За «здібність та виявлену ініціативу по вишукуванню пам'яток культури» йому видали похвального листа. А згодом за дорученням Українського музейного містечка в Києві (територія Лаври) він змальовував пам'ятки давнини, що підлягали до знищення.

У 1937 році Миколу Григоровича заарештували. При обшуку у його помешканні забрали старенький фотоапарат, кілька облігацій, кістяний ніж для розрізування книг... Його звинуватили в належності до антирадянської контрреволюційної диверсійно-терористичної організації. Він нібито мав завдання написати для німецької розвідки путівник по Україні.
11 січня 1938 року винесено вирок про розстріл, що й було виконано наступного дня. У 1959 році письменник був реабілітований.