УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 93 відвідувачів

Теги
педагогіка автокефалія краєзнавство Католицька Церква розкол в Україні церква та політика діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і влада іконопис українська християнська культура секти Ющенко Священний Синод УПЦ Доброчинність Археологія та реставрація шляхи єднання Президент Віктор Ющенко Церква і медицина комуністи та Церква 1020-річчя Хрещення Русі монастирі та храми України Києво-Печерська Лавра УГКЦ Предстоятелі Помісних Церков Голодомор Церква і політика церква і суспільство Мазепа Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика конфлікти УПЦ КП Вселенський Патріархат постать у Церкві милосердя забобони молодь вибори Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






12 січня 1938 року помер український поет Микола Григорович Філянський



Поети з'являються не звідкись з-за моря, а виходять зі свого народу
Микола Гоголь

Український поет Микола Григорович Філянський - своєрідний співець рідної землі. Проте, радянська література не визнала цього поета, а політична система знищила його як свого ворога. Минуло багато десятиліть, перш ніж стало можливим видати його «Поезії» і заявити, що Микола Філянський - один з визначних поетів початку XX ст., а його творчість - невід'ємна ланка загального літературного процесу.

Микола Філянський народився в родині священика. Навчався на відділені природничих наук фізико-математичного факультету в Московському університеті. Крім того, у Москві відвідував заняття художньої студії В.О.Сєрова та майстерні відомого архітектора Й.М.Шехтеля. Свої знання і уміння з архітектури, малярства, геології він вдосконалював у Франції. Там Микола Григорович цікавиться французькою поезією і мистецтвом школи барбізонців. А вже наступного року Філянський складає іспити на право фахівця з будівельних робіт в Технічно-будівельному комітеті Міністерства внутрішніх справ у Москві.

Після Жовтневої революції 1917 року Микола Григорович повертається на Україну. Подорожуючи Лівобережжям, він вивчає стан, в якому знаходились історичні пам'ятки народної архітектури та інші старожитності. На матеріалі власних спостережень і розшуків Філянський пише розвідку під назвою «Спадщина України: Нарис південноросійської народної творчості», у якій акцентується, зокрема, на значенні музеїв як скарбниць народного духу. Так він стає одним із найкваліфікованіших музейних працівників України.

Літературну творчість Філянський розпочав ще у Москві. Друкувався він переважно в «Українській хаті». Його перша збірка викликала неоднозначну оцінку. Оригінальність і талант молодого поета визнала О. Пчілка, а в збірці «Лірика» відчула «життя серця з його жадобою світла, щастя». У поезіях Філянського можна знайти всю гаму настроїв поета: то він сумує, складаючи молитву «дням давно минулим», то проймається бурхливою жадобою життя («І млієш весь, і слухаєш, і ловиш щастя сни»); то в поспіху за швидкоплинністю життя земного нагадує про «останній тяжкий судний час».

Збірка поезій «Цілую землю», сповнених любові до рідного краю, відобразила творче зростання Філянського як тонкого лірика. У своїй мистецькій палітрі він поєднав надбання української класичної поезії з новітніми художніми пошуками в галузі форми, виявив глибину духовного світу свого героя, щирість і красу його почуттів, змалював проникливі картини рідної природи.
Талановитий Філянський був ще й вправним фотографом і брав участь у фотоконкурсах. За «здібність та виявлену ініціативу по вишукуванню пам'яток культури» йому видали похвального листа. А згодом за дорученням Українського музейного містечка в Києві (територія Лаври) він змальовував пам'ятки давнини, що підлягали до знищення.

У 1937 році Миколу Григоровича заарештували. При обшуку у його помешканні забрали старенький фотоапарат, кілька облігацій, кістяний ніж для розрізування книг... Його звинуватили в належності до антирадянської контрреволюційної диверсійно-терористичної організації. Він нібито мав завдання написати для німецької розвідки путівник по Україні.
11 січня 1938 року винесено вирок про розстріл, що й було виконано наступного дня. У 1959 році письменник був реабілітований.