УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 81 відвідувачів

Теги
Голодомор монастирі та храми України 1020-річчя Хрещення Русі секти церква і суспільство вибори Мазепа Церква і влада Приїзд Патріарха Кирила в Україну молодь Церква і політика Священний Синод УПЦ Патріарх Алексій II Доброчинність діаспора Археологія та реставрація Вселенський Патріархат іконопис Предстоятелі Помісних Церков Митрополит Володимир (Сабодан) Церква і медицина Католицька Церква конфлікти церква та політика УПЦ КП комуністи та Церква шляхи єднання Президент Віктор Ющенко церковна журналістика краєзнавство педагогіка УГКЦ постать у Церкві забобони автокефалія Києво-Печерська Лавра милосердя Ющенко українська християнська культура розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






18 січня 1864 року народився український художник Іван Сидорович Їжакевич



Кожна людина має свою місію, своє посланництво на землі, якусь красу, чим вона повинна послужити світу; вкласти свою індивідуальну зернинку...
Архієпископ Сергій (Корольов)

Український живописець, народний художник України Іван Сидорович Їжакевич народився 18 січня 1864 року в с.Вишнопіль на Уманщині у бідній селянській родині. Здавалося б, Іванові наперед визначено батьківський шлях, та не такий характер був у нього, щоб коритися долі. Давні перекази, оповідки, традиції української багатодітної сім'ї, сім'ї християнської - усе те формувало доброго, стриманого і розумного хлопчика. Йому дуже хотілося вчитися і малювати, тож найстарший з синів у родині Іван навчається у чотирикласній школі при церкві.

Їжакевич мав ідеальний слух, тож його відвезли до дядька-псаломщика, який служив у київських монастирях. Перебуваючи в колі високих духовних осіб, маючи доступ до всіх значних скарбниць великих храмів - стародруків з унікальними гравюрами, давніх ікон, споглядаючи на древні фрески та мозаїки, зрештою, пізнаючи високу культуру ченців, бачачи людей з усіх сторін краю, що йшли на прощу до Києва, хлопчик став мріяти про життя в Лаврі.

У цей час під впливом дядька (який був іконописцем) він робить перші спроби в малюванні і виявляє неабиякий хист. Тож Івана віддають до Лаврської іконописної школи. За 5 років навчання він оволодів усім, що знали іконописці Лаврської школи і майстерні. Старанно виконував усі завдання, не відмовляючись від жодної роботи, із захопленням малював з натури все, що потрапляє на очі.

Намалювавши перед дзеркалом свій автопортрет, Їжакевич наважується піти з ним у відому в Києві художню школу Миколи Івановича Мурашка. У автопортреті юного художника маестро помітив іскри таланту, але, дізнавшись про його бідність, не мав що відповісти хлопцеві. Коли ж Мурашко, покликаний у терміновій справі, вийшов з кімнати, Їжакевич почав змальовувати голову дівчини з картини, що висіла на стіні. Повернувшись, Мурашко був вражений художньою вправністю та швидкістю роботи його нового знайомого. Він запропонував хлопцеві працювати у нього помічником. Їжакевич був щасливий: він отримував заробіток і можливість навчатися.

У школі він швидко звернув на себе увагу, став одним із кращих учнів. За пропозицією Врубеля і Прахова, протягом двох років, не залишаючи навчання, Їжакевич брав участь у реставрації фресок XII століття в Кирилівському монастирі.

Пізніше юнак їде до Петербургу, щоб вступити до Академії художеств. Позбавлений будь-якої матеріальної підтримки він з перших місяців навчання в Академії виконує роботи для петербурзьких журналів і невдовзі стає найпопулярнішим автором найавторитетнішого журналу Росії - «Нива».

Поряд з побутовими картинками з життя українських селян за чверть століття Іван Сидорович опублікував величезну кількість іконописних творів та картин християнської тематики. Навіть такі тогочасні авторитети, як В.Васнєцов та М.Нестеров, дивувались не лише майстерності Їжакевича, а і його надлюдській працьовитості.

За успіхи в навчанні його неодноразово нагороджували срібною медаллю. Та через матеріальну скруту він змушений залишити Академію. Отримавши звання вчителя малювання середньої школи, Їжакевича починає самостійне творче життя. Він стає дуже популярним художником-ілюстратором відомих журналів, також продовжує розписувати храми та малювати портрети.

На початку ХХ століття Їжакевич повертається до Києва. Йому надають помешкання в Лаврі, і він розпочинає викладання в іконописній школі та приступає до розписів Трапезної церкви над Економічними воротами (Храм усіх Святих) та фасаду головного входу, а також виконує ряд робіт у правому нефі Успенського собору.

Багато попрацював митець в київських храмах: Іонівський монастир, Покровська церква, Храм на Пріорці. Ікони для більш ніж 20 храмів не всі дійшли до нас, а частина просто втратила авторство. Працював Їжакевич в Овручі в древньому храмі при його реставрації, в Почаївській Лаврі виконав розписи в переходах древньої святині. Зовнішній іконостас Георгіївського собору монастиря на «Козацьких Могилах», розписи Рильського духовного училища, храму в Краснодарі, собору нинішнього Дніпропетровська...

Господь дав йому сили та зберіг тверду руку й гострий митецький зір - Іван Сидорович високопрофесійно працював аж до своїх 98 років.