УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 85 відвідувачів

Теги
комуністи та Церква милосердя діаспора Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков Голодомор іконопис Мазепа Церква і медицина українська християнська культура Археологія та реставрація постать у Церкві розкол в Україні Патріарх Алексій II 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко молодь краєзнавство Доброчинність Ющенко секти автокефалія вибори Вселенський Патріархат шляхи єднання церква та політика забобони Митрополит Володимир (Сабодан) конфлікти монастирі та храми України Церква і влада Католицька Церква педагогіка Приїзд Патріарха Кирила в Україну церковна журналістика Церква і політика Священний Синод УПЦ УГКЦ УПЦ КП церква і суспільство






Рейтинг@Mail.ru






6 січня 1846 року Тарас Шевченко написав “Заповіт”



І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко

„Як умру то поховайте, мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій". Ці слова знайомі, мабуть, кожному українцю будь-якого покоління. Заповіт Тараса Шевченка увінчав його творчість на певному етапі. Адже написаний він був у важкий для поета час - у стані важкої хвороби. Проте поету судилося прожити ще 15 років, а його «Заповіт» набув неабиякої популярності. Він був перекладений на багато мов, а також покладений на музику не одним композитором. До речі, «Заповітом» ці зворушливі рядки назвали Шевченкові сучасники й нащадки, бо в поетовому рукописі в зошиті «Три літа» твір був без назви. Багато українців сприймають "Заповіт" як духовний символ свого народу.