УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 46 відвідувачів

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) церква та політика розкол в Україні Києво-Печерська Лавра Патріарх Алексій II Церква і медицина монастирі та храми України Церква і влада Доброчинність Ющенко Президент Віктор Ющенко педагогіка церква і суспільство 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти діаспора Голодомор постать у Церкві вибори автокефалія комуністи та Церква церковна журналістика секти Предстоятелі Помісних Церков Католицька Церква УГКЦ молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну УПЦ КП іконопис Священний Синод УПЦ краєзнавство Археологія та реставрація Мазепа Церква і політика забобони милосердя шляхи єднання українська християнська культура Вселенський Патріархат






Рейтинг@Mail.ru






6 січня 1846 року Тарас Шевченко написав “Заповіт”



І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко

„Як умру то поховайте, мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій". Ці слова знайомі, мабуть, кожному українцю будь-якого покоління. Заповіт Тараса Шевченка увінчав його творчість на певному етапі. Адже написаний він був у важкий для поета час - у стані важкої хвороби. Проте поету судилося прожити ще 15 років, а його «Заповіт» набув неабиякої популярності. Він був перекладений на багато мов, а також покладений на музику не одним композитором. До речі, «Заповітом» ці зворушливі рядки назвали Шевченкові сучасники й нащадки, бо в поетовому рукописі в зошиті «Три літа» твір був без назви. Багато українців сприймають "Заповіт" як духовний символ свого народу.