УКР РУС  


 Головна > Цей день в історії > Цей день в історії  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 181 відвідувачів

Теги
церква та політика милосердя Патріарх Алексій II Приїзд Патріарха Кирила в Україну комуністи та Церква українська християнська культура Католицька Церква автокефалія шляхи єднання Митрополит Володимир (Сабодан) УГКЦ Церква і медицина Голодомор Церква і політика конфлікти діаспора Вселенський Патріархат Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков педагогіка постать у Церкві церковна журналістика Президент Віктор Ющенко секти Церква і влада вибори іконопис церква і суспільство розкол в Україні 1020-річчя Хрещення Русі краєзнавство Ющенко УПЦ КП забобони Мазепа Археологія та реставрація молодь Священний Синод УПЦ монастирі та храми України Доброчинність






Рейтинг@Mail.ru






6 січня 1846 року Тарас Шевченко написав “Заповіт”



І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тарас Шевченко

„Як умру то поховайте, мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій". Ці слова знайомі, мабуть, кожному українцю будь-якого покоління. Заповіт Тараса Шевченка увінчав його творчість на певному етапі. Адже написаний він був у важкий для поета час - у стані важкої хвороби. Проте поету судилося прожити ще 15 років, а його «Заповіт» набув неабиякої популярності. Він був перекладений на багато мов, а також покладений на музику не одним композитором. До речі, «Заповітом» ці зворушливі рядки назвали Шевченкові сучасники й нащадки, бо в поетовому рукописі в зошиті «Три літа» твір був без назви. Багато українців сприймають "Заповіт" як духовний символ свого народу.