Актор повинен навчитись складне робити звичним, звичне легким і легке прекрасним.
Костянтин Станіславський

Понад 50 років життя він присвятив акторській праці. Свою кар'єру Іван Воронов розпочав у 1935-му році в театрі Всеволода Мейєрхольда. В роки Великої Вітчизняної війни він грав у складі Фронтового театру. Потім працював на сцені Центрального дитячого театру. В доробку Івана Воронова такі ролі, як Ноздрьов з «Мертвих душ» Гоголя, Фамусов з «Горя з розуму» Грибоєдова. На схилі літ у творчості актора з'явилися нові риси: ювелірне відпрацьовування жесту, багатство інтонацій, володіння мімікою. Це особливо виразно розкрилося в ролях Федора Нечаєва в спектаклі «Пізня дитина», Жана Вальжана і Шанматьє в «Знедолених» за Гюго, Андрія Карловича в «Капітанській доньці» Пушкіна.