УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 117 відвідувачів

Теги
Приїзд Патріарха Кирила в Україну вибори забобони Доброчинність УПЦ КП Вселенський Патріархат Католицька Церква Церква і медицина 1020-річчя Хрещення Русі конфлікти церковна журналістика УГКЦ церква і суспільство Митрополит Володимир (Сабодан) милосердя педагогіка автокефалія постать у Церкві молодь Археологія та реставрація Ющенко Голодомор Мазепа Президент Віктор Ющенко церква та політика Предстоятелі Помісних Церков Церква і влада шляхи єднання іконопис секти діаспора розкол в Україні Києво-Печерська Лавра українська християнська культура краєзнавство монастирі та храми України Патріарх Алексій II Церква і політика комуністи та Церква Священний Синод УПЦ






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. Вітчизняні науковці вважають літературну спадщину академіка Аверінцева гідною Нобелівської премії

Два роки тому, 21 лютого 2004-го, пішов з життя видатний літературознавець, історик і філософ XX століття Сергій Аверінцев. Завдяки своїй багаторічній невтомній праці, він назавжди залишився в пам'яті багатотисячної аудиторії. Важко знайти країну Європи, де б не знали Сергія Сергійовича. І Україна не є винятком. Другий рік поспіль цього дня стараннями викладачів Національного університету «Києво-Могилянська Академія» та видавництва «Дух і літера» організовуються вечори пам'яті академіка.

Цього разу в столичному храмі в ім'я святої великомучениці Катерини зібралися священики міста, студенти та викладачі Київських духовних шкіл, Києво-Могилянської Академії, співробітники Інституту філософії НАН України; були тут журналісти, літератори та просто шанувальники творчості Сергія Сергійовича. На початку зустрічі професор Костянтин Сігов повідомив учасникам, що декілька хвилин тому з Москви зателефонувала дружина науковця. Наталія Петрівна передала присутнім слова вдячності за ті зусилля, які вони докладають для збереження в серцях киян світлої пам'яті про людину, яка не так давно зачаровувала своїми цікавими лекціями студентське середовище.

Учасники зустрічі мало говорили про конкретні моменти творчості літератора та зовсім не вдавалися до аналізу його унікальних варіантів перекладу Святого Письма або богословських праць.

Вечір пам'яті був повністю присвячений спогадам про Аверінцева як про звичайну людину, без урахування його наукового статусу та вчених ступенів.

За життя Аверінцеву «таланило» на запитання «не по темі». Наприклад, під час лекції про дивовижне поєднання у природі Господа Ісуса Христа божественних і людських властивостей молодий слухач міг попросити академіка висловити особисте ставлення, наприклад, до проблеми підвищення цін на продукти. Проте лектора це жодного разу не збентежило - Аверінцев мав унікальний дар мудро відповідати на безглузді запитання.

Присутні у храмі пригадали, як декілька років тому хтось поцікавився у Сергія Сергійовича: «Які духовні проблеми досі не може вирішити Росія?». «Мені здається, що духовні проблеми у всіх людей, які ходять під одним небом, однакові, - сказав Аверінцев. - Єдине, що мене непокоїть, - люди забувають користуватися крапкою з комою. Це свідчить про те, що речення стають коротшими, а разом з ними і думки менш глибинними та фундаментальними».

Хтось з присутніх сказав, що Сергій Сергійович частенько полюбляв балакати жартами. Навіть скрутні хвилини він зустрічав з посмішкою. Багатьох зацікавила розповідь проректора Київської духової академії протоієрея Миколая Макара про молитву Аверінцева та його благоговійне ставлення до священнослужителів. У храмі його обличчя ніби променилося світлом радості. «Подібне почуття, мабуть, притаманне лише дитині, яка вперше потрапила до великого магазину іграшок», - сказав отець Миколай. Академік Аверінцев зміг зробити те, що не вдалося багатьом впродовж історії людства - у своїй особі він поєднав науковця і молитвеника. За словами знайомих, велике значення надавав учений благословенню священика.

Родзинкою вечора організатори назвали обговорення поезії Аверінцева - присутні ознайомилися з найкращими зразками його поетичної спадщини. Всі погодилися з тим, що як на папері, так і у житті Сергій Сергійович не виголошував зайвих слів. Його строфи - виважені та продумані. Як сказала дружина науковця, за своє життя він жодного рядка не написав, якщо не знав по конкретній темі все до найдрібнішої деталі. Аверінцев мав унікальне вміння точно передавати зміст першоджерела у своїх перекладах.

До речі, у храмі в ім'я преподобної Параскеви Сербської, що у селищі Лишня Макарівського району Київської області, Апостол і Євангеліє за богослужінням читаються двома мовами: церковнослов'янською та російською - автором цього перекладу з грецької є академік Аверінцев.

Завершився традиційний вечір пам'яті заупокійною молитвою за раба Божого Сергія. Панахиду звершив протоієрей Миколай Макар. Вона стала невід'ємною складовою всіх заходів, присвячених пам'яті Аверінцева. Це невипадково, адже багато публіцистичних статей і навіть розділів книг академіка допомагали сучасникам збагнути, наскільки важливо зберігати пам'ять про людину, яка пішла з життя. Також від вченого часто можна було почути: «Прошу і Вас хоч інколи згадувати мене, грішного, у своїх молитвах».

З великої слухацької аудиторії Аверінцева можна виділити дві категорії людей, життя яких так чи інакше було пов'язане з науковою або педагогічною діяльністю академіка. Хтось вважав його занадто розумним для пересічної людини, але були й такі, що уважно слухали кожне слово. І жалкувати не довелося, тому що все на його уроках було набагато простішим, ніж здавалося на перший погляд. А вітчизняні науковці взагалі вважають літературну спадщину академіка Аверінцева гідною Нобелівської премії. До речі, сам Сергій Сергійович мріяв на все життя залишитися дитиною серцем і душею, тому навіть побоювався стати педагогом. «Але від долі нікуди дітися, - поділилася Наталія Петрівна. - Вчителем його заставило бути життя».

Олександр Андрущенко

Фото Віталія Сидоркіна