УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 289 відвідувачів






Рейтинг@Mail.ru






КИЇВ. «Поет на колясці» Юрій Титов зібрав численних шанувальників на творчий вечір

Прихожани Свято-Макарівського храму та представники молодіжної організації «Ковчег» влаштували для киян справжнє свято. Творчий вечір молодого поета-інваліда Юрія Титова зібрав у неділю, 19 березня, в Свято-Ольгинському храмі викладачів і студентів столичних вузів, учнів мистецьких гуртків, філологів, літературознавців, журналістів, а також православних священиків і студентів Київських духовних шкіл.

Розпочався захід розповіддю протоієрея Анатолія Затовського про життя та творчу діяльність «поета на колясці». Присутні дізналися, що працює Юрій у батьківський квартирі - у власній кімнаті. На великому письмовому столі стоїть комп'ютер в оточенні численних папірців, списаних зошитів і книжок. «Я намагаюся зберегти у цій кімнаті атмосферу дитинства, - доповнює мама юнака Лідія Петрівна. - Важливо зробити так, щоб кожна річ, на яку б не поглянув Юрко, сіяла в його серце добрі думки».

Набирає Юрій Титов свої твори сам - кінчиком носа натискає на потрібні букви спеціально пристосованої клавіатури. Так на екрані з'являються чудові рядки. Щоб відбити абзац або зробити відстань між словами, Юра натискає великим пальцем правої руки на клавіші «Enter» та «Back spase». Тематику своїх поетичних творів він сформулював так: «Пишу про те, що може задіти людину і не залишити її байдужою до оточуючого».

Чимало приємних вражень викликали у присутніх пісні на вірші Юрія Титова, що їх виконав дитячих хор Макарівського храму. «В обіймах мами», «Такий як усі», «Немає часу ображатися», «Мій перший вірш» - всі ці твори глибоко православні, а вміння мовою сучасної пересічної людини сказати про найвищі та найсвятіші ідеали робить їх унікальними. А пісні «Рідний Київ» та «Я хочу жити на Різдво» увійшли до навчальної програми оперної студії Національної музичної академії імені П.Чайковського. Цінують поетичну творчість Юрія і в Київському державному музичному училищі імені Р.Глієра. А визначні науковці столиці вважають творчість молодого поета-інваліда гідною державної літературної премії.

Врочисто та зворушливо прозвучала у залі музична композиція «Посвята Юрію Титову» у виконанні лауреата Всеукраїнського фестивалю «Жива музика» Віталія Кияниці. Завдяки численним творчим колективам, що співали пісні на вірші Титова, вечір став не лише поетичним але й музичним.

На подібних заходах Юрій переважно слухає. Його доповіді та вірші зачитують товариші з недільної школи Свято-Макарівської церкви столиці. Повноцінне спілкування з гостями відбувається у нього вдома. Двері квартири Титових завжди відчинені для відвідувачів. Приходять до Юрія люди різні - від однокласників по школі до високих посадовців. «Дивно, але вони приходять не стільки для того, щоб підтримати Юру, скільки, щоб самим заручитися підтримкою», - говорить мама поета.

Не обійшлося тут і без подарунків. «Низький уклін тобі, Юрію, за твою мужність, за радість, яку ти даруєш людям своєю творчістю», - з такими словами відомий вітчизняний іконописець Костянтин Чепіга підніс поету одну з своїх художніх композицій. «Коли я розписував головний собор Спасо-Преображенського Мгарського чоловічого монастиря, стався такий випадок, - поділився Костянтин Миколайович. - Ми вже почали працювати вгорі, під самою банею, аж раптом мною оволодів страх перед такою великою відстанню від підлоги.

Довгий час я не міг не те, що взяти пензля в руку, але й навіть подумати про те, щоб працювати далі. Вже не пригадую, чи молився я в той час, чи ні, але одне пам'ятаю точно: я подумав про свою першу зустріч з Юрієм Титовим і пригадав ті радісні враження від поетичних творів, які неодноразово допомагали мені у скруті. Через декілька хвилин після цього мій страх як рукою зняло».

Не оминули увагою гості і маму поета. Не варто зайвий раз повторювати, що Лідія Петрівна сильна і мужня жінка. Про це навіть не говорить, а просто кричить саме життя. Цього дня їй дарували квіти, бажали мужності, здоров'я та Божої допомоги. «Я ні на хвилину не пожалкувала, що в мене такий син, - поділилася вона. - Ми з чоловіком завжди ставилися і ставимося зараз до нього так, ніби він зовсім не хворий». Колись це допомогло Юрію не зламатися, допомогло знайти сили взяти в руки перо і написати... Написати не для того, щоб заспокоїтися, а щоб допомогти це зробити іншим.

Приготував свій подарунок гостям і Юрій - присутні змогли придбати останню поетичну збірку Титова «Моя душа не може не співати».

«Ми знайомі з Юрієм багато років, і ніколи він не попросив про допомогу. Але я знаю багато людей, яким допоміг юнак», - сказав наостанок протоієрей Анатолій Затовський. Важко не помітити, що Юрі конче потрібен новий інвалідний візок для роботи вдома, зовсім «розвалилося» крісло, на якому він виїжджає на вулицю... Уважно дивлюся йому в очі, щоб побачити прохання допомогти. А натомість читаю: «Тобі інколи буває дуже важко. Не замикайся, приходь до мене таким, який ти є. Все, що моє - твоє, друже!»

Олександр Андрущенко

Фото Віталія Сидоркіна

Докладніше про життя та творчу діяльність поета Юрія Титова читайте у матеріалі "Поет на колясці"