УКР РУС  


 Головна > Українські новини > Цікаве звідусіль  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 73 відвідувачів

Теги
церковна журналістика секти розкол в Україні Президент Віктор Ющенко Патріарх Алексій II діаспора конфлікти 1020-річчя Хрещення Русі УПЦ КП Церква і влада іконопис УГКЦ молодь Києво-Печерська Лавра вибори Церква і медицина Приїзд Патріарха Кирила в Україну церква та політика українська християнська культура Археологія та реставрація Католицька Церква Церква і політика Ющенко забобони Вселенський Патріархат Голодомор Мазепа шляхи єднання автокефалія постать у Церкві Митрополит Володимир (Сабодан) Доброчинність педагогіка милосердя монастирі та храми України церква і суспільство комуністи та Церква Предстоятелі Помісних Церков Священний Синод УПЦ краєзнавство






Рейтинг@Mail.ru






Смерть заради життя, чи життя заради вічності?



Віталій Разіцький

Через швидкий плин життя, розвиток новітніх технологій та пов'язане з цим збільшення людських можливостей практично у всіх сферах життя з'являється все більше викликів нашій моралі та духовності. В основі цього лежить взаємосуперечливий факт: по-перше, людина - істота не ідеальна, по-друге - вона завжди повинна боротися зі своїми недоліками і тим самим наближатися до ідеалу. Апостоли Христові та святі отці вчили перебувати у постійній боротьбі з гріхом, який проявляється на практиці різноманітними способами - позаздрив, обманув, лицемірно поводив себе чи жив виключно заради себе самого. Що стосується останнього згаданого людського недоліку, або, іншими словами, гріха, то хотілося б детальніше зупинитися на його проявах у контексті загальнолюдської моралі.

Нещодавно Європейський Союз прийняв рішення про продовження фінансування дослідження стволових клітин, взятих із людських ембріонів. Щоб послабити громадське невдоволення відносно подібних рішень, було заявлено, що вводяться жорсткі умови для подальшого виділення коштів на такі дослідження. Щоправда, нічого конкретного та істотного європейськими законодавцями так і не було запропоновано. Обійшлися лише загальними фразами, мовляв, наукова робота не повинна мати на меті клонування людини чи зміну її генофонду. Також, як повідомила служба новин веб-сайту Бі-бі-сі, європейськими парламентарями було заявлено, що ЄС не буде спонсорувати діставання стволових клітин із людського ембріона, тобто мова насамперед йде про дослідження вже існуючих стволових клітин.

Як довели останні дослідження, стволові клітини можуть перетворюватись на будь-які інші клітини людського організму. Це, на думку багатьох науковців, дає можливість використовувати їх для створення «запчастин» для людини і виробництва багатьох ліків. Дослідження стволових клітин, які, до речі, отримують із абортованого матеріалу, розпочалося ще у 60-х роках XX століття. У 1968 році стволові клітини дорослої людини використовувалися для лікування імунодефіциту. У 1998 році американські вчені виростили стволові клітини з людського ембріону. У 2001 році ембріонні стволові клітини вдалося перетворити на клітини крові, а у 2004 році дослідники з Південної Кореї успішно клонували людські ембріони.

Не дивлячись на, здавалося б, великі успіхи і наукові досягнення вчених, пов'язані з використанням людських ембріонів, думка світової громадськості відразу поділилася на два протилежні твердження. Прихильники таких досліджень твердять, що стволові клітини є ключем до пошуку ліків для лікування хвороби Альцгеймера і Паркінсона. Як повідомила служба новин веб-сайту Бі-бі-сі, вченим з Південної Кореї вдалося створити стволові клітини людини, які можна «пристосовувати» під конкретного пацієнта. Згідно зі словами дослідників, це перший крок до адаптованих операцій з трансплантації органів, які не будуть відчужуватися імунною системою пацієнта. У результаті стволові клітини можна успішно використовувати для лікування діабету. Веб-сайт Бі-бі-сі наводить слова професора з Единбурзького інституту рослин Іана Уілмута: «Ці спостереження є досить значним і важливим кроком на шляху до використання клітин клонованих людських ембріонів у науково-дослідних і терапевтичних цілях».

Що стосується противників використання людських ембріонів у наукових цілях, то їхні аргументи також звучать досить переконливо. Зокрема, за словами працівниці організації ProLife Alliance, які наводить сайт Бі-бі-сі, «клонування у дослідницьких цілях, яке включає в себе створення людських ембріонів, призначених для експериментів і подальшого їхнього знищення, є абсолютно неетичним». На її думку, експериментам над людським організмом у будь-якій стадії його розвитку немає місця у цивілізованому суспільстві.

Проти клонування людського ембріона і подальшого його використання в науково-дослідних цілях активно виступили християнські громади. Зокрема Священний Синод Православної Церкви Америки у своїй заяві зазначив, що будь-яке клонування є розмноженням, оскільки воно завжди передбачає створення ембріону, визнаного Православною Церквою і більшістю наукових товариств як індивідуальне людське буття. Відомо, що «ДНК або, іншими словами, генетичний код, присутні з моменту запліднення (з початком росту ембріону), і тим самим повністю представлене індивідуальне людське життя», - говориться в заяві ПЦА. Таким чином аргументи противників наукових досліджень стволових клітин зводяться до того, що вбиваючи ембріони з ціллю наукових досліджень і покращення людського життя, ми тим самим живемо за принципом «мета виправдовує засоби».

Проблема наукових досліджень із використанням людських ембріонів у Західній Європі та Америці вже давно стала елементом політичної торгівлі. Уряди країн цих регіонів, дозволяючи чи не дозволяючи подібні дослідження, відповідно привертають на свій бік то прихильників, то противників цього. Але найчастіше відбувається так, що, заборонивши формально дослідження стволових клітин, взятих із людських ембріонів, політики водночас задовольняють вимоги як прихильників, так і противників цього виду наукової діяльності. Яскравим прикладом цього є заборона американським президентом у 2001 році фінансування з бюджету «фермерського вирощування зародків» для подальшого використання у наукових цілях. На той час керівництву США потрібна була підтримка населення для військової інтервенції в Ірак і прийняття такого закону посприяло, значною мірою, прихильному ставленню представників християнських церков і організацій (які становлять населення Сполучених Штатів) до дій центрального керівництва країни. Але йдучи назустріч переконанням християн, уряд США потурбувався і про ту частину громадськості, яка з фінансових чи інших переконань активно підтримувала дослідження з використанням стволових клітин. В уточненні вищезгаданої президентської постанови мова йшла про те, що заборона не діє на використання у наукових цілях ембріональних стволових клітин, які були отримані до того, як указ набрав чинності.

Якщо глибше поглянути на проблему використання людського матеріалу в наукових дослідженнях, то нескладно помітити, що ставлення до цього кожної конкретної особи прямо залежить від її інтересів і цілей у житті. Характерною особливістю прихильників таких досліджень є те, що вони в більшості живуть сьогоднішнім днем. Одні отримують фінансову вигоду від подібних досліджень і їм байдуже, чим заради цього потрібно пожертвувати - залишками своєї совісті чи людським життям. Інші - не отримують від цих досліджень фінансової вигоди і навіть задумуються над моральною стороною, але ілюзорна перспектива продовжити життя вже сформованої людини (тобто насамперед їхнього життя) бере верх і ці люди жертвують своєю совістю заради того, щоб на якийсь час затриматися на землі, після чого настане смерть у світському розумінні цього слова. Але мало хто з цих людей задумувався: що вище ми підносимо рівень лікування, то складніші від цього породжуються захворювання. Хрестоматійним прикладом є використання в лікарських цілях штучно створених гормональних ліків, які хоча й діють значно ефективніше за звичайні ліки, але потім дають такі ускладнення на інші органи, які практично вже не піддаються лікуванню.

Що стосується противників використання людських ембріонів для наукових досліджень, то характерною їх особливістю є те, що вони віддають перевагу гідності (моральності) життя над його тривалістю. Тобто для такої особи краще прожити менше, але при цьому залишитися людиною і з гідністю покинути цей світ. Наприклад православний християнин, при потребі, завжди бореться за своє життя всіма доступними методами, але при цьому він не переступатиме межу, яка відділяє людину від тварини, оскільки згідно з його переконанням земне життя дане Богом для того, щоб здобути життя вічне в Царстві Небесному.

Таким чином запитання залишається відкритим, чи варто проводити наукові дослідження, які вимагають штучного створення людського життя з подальшим його знищенням, і чи можна засудити того, хто цим самим намагається покращити і продовжити людське буття?