УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Київська  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 58 відвідувачів

Теги
церковна журналістика педагогіка Доброчинність 1020-річчя Хрещення Русі церква та політика Патріарх Алексій II милосердя УПЦ КП Церква і медицина розкол в Україні Вселенський Патріархат Священний Синод УПЦ автокефалія церква і суспільство краєзнавство діаспора Митрополит Володимир (Сабодан) Ющенко Церква і влада Голодомор забобони українська християнська культура Мазепа шляхи єднання постать у Церкві Києво-Печерська Лавра Предстоятелі Помісних Церков вибори Археологія та реставрація Церква і політика УГКЦ Президент Віктор Ющенко іконопис монастирі та храми України конфлікти молодь Приїзд Патріарха Кирила в Україну секти Католицька Церква комуністи та Церква






Рейтинг@Mail.ru






Архієпископ Митрофан: «Для віруючої людини все відбувається згідно з Промислом Божим»

Ми розпочинаємо цикл бесід із цікавими людьми на теми, що сьогодні хвилюють користувачів православного Інтернету. Серед гостей редакції сайту «Православіє в Україні» будуть не лише ієрархи, священнослужителі та викладачі духовних семінарій. Читачі зможуть також поспілкуватися з визначними політичними та громадськими діячами, спортсменами, артистами естради, бізнесменами та науковцями, які є православними християнами.

Мета рубрики - не лише відповісти на найактуальніші запитання, але й познайомити широку читацьку аудиторію з іншою, подекуди радісною та цікавою, а інколи складною та проблемною, стороною життя визначних постатей сучасності - досвідом перебування в церковній огорожі. Під час бесід ми будемо ставити питання, що надходитимуть від читачів на електронну адресу сайту «Православіє в Україні».

Про час проведення найближчих зустрічей і про можливість поставити свої запитання ми повідомлятимемо заздалегідь.

Першим гостем нашої редакції став керуючий справами Української Православної Церкви архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан. 

Редакція: Скажіть, будь ласка,  владико, чи може Православна Церква дати благословення на шлюб православної й католика? Якщо так, то, яким чином це здійснюється й куди потрібно звернутися?

Архієпископ Митрофан: На сьогодні дуже актуальною є проблема так званих мішаних шлюбів, коли одружуються люди православного та іншославного сповідань. У цьому випадку, якщо вони хочуть отримати благословення на шлюб саме в Православній Церкві, їм варто звернутися до правлячого архієрея своєї єпархії. Також вони повинні написати прохання згідно зі встановленим зразком з указівкою, що діти після народження будуть охрещені в Православній Церкві й виховані в православній вірі. Ми не вимагаємо, щоб хтось із наречених змінював своє віросповідання; кожен може залишатися вірним своїм традиціям.

Так само ставляться до цього питання й представники інших традиційних християнських конфесій. Якщо з подібним проханням звернутися, наприклад, до священика Католицької Церкви, там поставлять аналогічну умову - щоб діти були охрещені в католицтві.

Редакція: Деякі священики говорять, що любов згладжує найменші розбіжності між людьми. Вони повинні бути одностайні в усьому, в тому числі й у вірі. Скажіть, на вашу думку, це ідеал, до якого потрібно прагнути, чи це почуття повинне бути нормою? Сьогодні мало людей, які вірять, що цього можна досягти.

Архієпископ Митрофан: Можна. Часом до нас приходять люди не для того, щоб отримати дозвіл на шлюб із людиною іншої віри, а скоріше, з проханням прийняти її в лоно Православної Церкви. Це добре, але трапляються випадки, коли людині важко відмовитися від своїх переконань. Якщо вона народилася й виросла, приміром, у католицькій родині, їй важко відразу взяти й змінити своє ставлення до Церкви, до Бога. Тому ми намагаємося з обережністю поводитися з такими людьми. Головне для нас, щоб у бажаючих одружитися була любов. Змішаний шлюб - це крок, що, на мій погляд, зможе допомогти людям у майбутньому. Мені не раз доводилося бути свідком випадків, коли після такого шлюбу люди ставали православними. Тут все залежить від чоловіка та жінки. Я переконаний, що любов, якщо вона справжня, здатна поєднати людей у вірі.

Редакція: А якщо чоловік або дружина, які бажають повінчатися в Православній Церкві, все-таки наполягають, щоб діти були виховані, наприклад, у католицтві?

Архієпископ Митрофан: Ми не можемо вінчати таких людей. Більш того, перед звершенням Таїнства дається спеціальна розписка про те, що людина іншославного сповідання не проти (і навіть обіцяє) охрестити дитину в Православній Церкві й виховати в православній вірі. Якщо такого документу немає, архієрей не може дати благословення на православний шлюб.

Редакція: Як же тоді, владико, вирішити таке протиріччя: Католицька Церква вимагає виховання дітей у католицтві, а Православна - у православ'ї. Тобто, якщо люди вінчаються в католицтві й ми не проти цього, значить ми не проти, щоб діти були виховані у відповідній традиції?

Архієпископ Митрофан: Але ми ж не можемо утримувати людей силоміць. У цьому випадку питання про виховання знаходиться поза нашою компетенцією, а на совісті батьків. Православний священик має право ставити питання, що називається, ребром тільки у випадку, коли мова йде про православний шлюб. Але часто буває так, що люди просто не звертають на це уваги. Якщо людина не має духовного виховання або досвіду життя в Церкві, для неї це взагалі не є проблемою. Святе хрещення або вінчання в православній вірі - це для них лише данина традиції. Не будемо ж ми таких людей до чогось спонукати? Той же, хто живе у Церкві, і є, так би мовити, практикуючим християнином, ніколи не піде на це. До того ж, варто відзначити, що до управління справами з такими запитаннями практично не звертаються.

Редакція: Наступне запитання стосується шлюбу з протестантами. Дівчина пише: «Чи можу я одружитися з юнаком, який є протестантом? Чи можна мені повінчатися в його церкві (зберігаючи при цьому своє віросповідання)? У нас дуже гарні стосунки. Я вдячна Богові за такого супутника в житті, але мене дуже хвилює це питання, і, чесно кажучи, крає моє серце. І ще, чи я можу молитися про його спасіння?»

Архієпископ Митрофан: Про спасіння наших ближніх ми не просто можемо молитися, а й повинні це робити. Доки людина жива та перебуває в цьому світі, у неї є можливість заслужити прощення своїх гріхів і звернутися до щирої віри в Бога. Молитися треба, тим більше, коли люди мають серйозні наміри стосовно один одного й хочуть бути разом. Можливо, Господь Своїми премудрими шляхами приведе людину іншої віри до Православної Церкви.

Що стосується вінчання з протестантом, то тут діє та ж умова, що й у випадку з католиками. А от вінчальних обрядів, що відбуваються в протестантських деномінаціях, ми не визнаємо. Якщо це мало місце, Православна Церква вважає таких людей невінчаними.

Редакція: А чи з усіма чи протестантами Церква дозволяє вінчатися в православних храмах?

Архієпископ Митрофан: Ми маємо на увазі лише традиційні протестантські напрямки, авторитет яких сформувався історично. Адже багато сучасних релігійних організацій не можна назвати навіть протестантськими. Існує безліч сект, які перекручують і те, що самі ж протестанти колись сказали. Трапляються випадки, коли, навпаки, треба запобігти такому шлюбу, тому що перебування в деяких сектах може обернутися катастрофою для майбутньої родини.

Редакція: Наступна ситуація ще більш складна. Світлана запитує: «Я хрещена в православній вірі, але одружена з мусульманином. Ми невінчані, є дитина. Як бути в цій ситуації? З чоловіком розлучатися не хочу, тому що сильно одне одного кохаємо. Не хочу також і віру міняти, тобто стати мусульманкою; він так само не бажає навернутися до православ'я. Чи можна з нехрещеним (нехристиянином) обвінчатися? Я дуже переживаю, що живу з незаконним чоловіком по-релігії».

Архієпископ Митрофан: З такими питаннями нам також доводиться стикатися у повсякденному житті. Але ми звершуємо Таїнство шлюбу тільки над тими, хто вірує у Святу Трійцю, аж ніяк з нехристиянами. В ситуації, коли люди хочуть залишитися зі своїми переконаннями, але бажають одружитися по-християнськи, я б порадив ретельно молитися. У цьому випадку людина безсильна. І тільки Господь повинен визначити, як вчинити людям і посприяти цьому корисним для вічного спасіння чином.

Щоб підтримати Світлану у такій непростій ситуації, доречно навести слова апостола Павла про те, що «чоловік невіруючий освячується віруючою дружиною».

Редакція: Наступне запитання може здатися легковажним, але для когось знати відповідь на нього конче необхідно. Яку молитву варто читати молодій дівчині, щоб вимолити у Господа нареченого?

Архієпископ Митрофан: У повних православних молитвословах є спеціальна молитва. Якщо ж її знайти не вдається, варто звертатися до Бога з цим проханням своїми словами, як підказує серце й говорить душа. Це, на мою думку, такий випадок, коли благословляється й імпровізована молитва.

Редакція: А чи варто переживати православній дівчині або юнакові, коли вони довго не можуть знайти свою другу половину? Адже часто люди в таких випадках думають: «Так що ж це таке?», «За що Господь так із мною?», «Може це покарання?»

Архієпископ Митрофан: Засмучуватися не потрібно взагалі. Для віруючої людини все відбувається згідно з Промислом Божим. Навіть якщо щось не виходить у даний конкретний момент, це зовсім не означає, що Бог нас залишив. На життєві негаразди потрібно дивитися по-іншому - або це нам некорисно, або, можливо, ми ще не дозріли, щоб отримати того, про що просимо.

До того ж, часто ми просимо нерозумні речі, те, що в житті нам потім виявляється зовсім непотрібним. Але розуміємо ми це лише коли мине якийсь проміжок часу або зміняться обставини. Потрібно завжди покладатися на волю Божу. Якщо Господу буде угодно (а значить, і для спасіння корисно), щоб людина мала родину, це рано чи пізно відбудеться. Мені відомо безліч прикладів, коли люди знаходили одне одного вже в похилому віці й були від цього не менш щасливі, ніж молодята.

Редакція: Часто молодим незаміжнім дівчатам старші подруги, а то й близькі родичі, говорять: «Твої однолітки вже давно повиходили заміж, а ти дотепер одна. Швидше за все, це Господь тебе карає...»

Архієпископ Митрофан: Це звичайні забобони, і я б порадив не звертати на такі слова уваги. Подібного роду розмови й настанови є причиною всіляких депресій, а також можуть викликати стан, від якого й до зневіри не далеко. Всі марновірства й прикмети, пов'язані зі шлюбом, не мають підстав для існування. Не потрібно в це вірити, тому що Господь говорив: «По вірі вашій буде вам». Замість того, щоб переживати, потрібно з вірою молитися - все свого часу обов'язково буде.

Редакція: Запитання від жінки заміжньої. «Мені 38 років. Одружилися ми з чоловіком більше року тому, вінчані. Є парафіянами православного храму. У нашій родині немає дітей, і лікарі рекомендують штучне запліднення. Чи можемо ми погодитися на це?»

Архієпископ Митрофан: Церква не рекомендує подружжю погоджуватися на штучне запліднення. Але відповідно до нової Соціальної концепції, що регламентує відповіді Церкви на виклики сучасного світу, такий варіант є можливим за згодою обох сторін. Мова йде про випадки, коли у чоловіка або жінки є фізіологічні проблеми, що заважають дітородному процесу. До випадків, коли запліднення відбувається в пробірці, Церква ставиться негативно. Якщо дітей немає, очевидно, такий у людей життєвий хрест. У такому випадку я б порадив взяти дитину на виховання. Це могло б бути значною мірою розрадою для бездітних чоловіка й жінки. Крім того, вони також виконають заповідь про любов до ближнього, тому що допоможуть дитині відчути увагу й турботу, що дуже потрібні будь-якій людині.

Редакція: «У моєї тітки нещодавно була операція, - пише юнак. - Перебуваючи у важкому стані в лікарні, вона попросила покликати священика для сповіді. Під час бесіди вона розповіла, що живе з чоловіком поза шлюбом (вони обидва вдівці). Священик, почувши про це, відмовився її сповідати. Чи мав він право відмовити людині в передсмертному стані? Вона дуже плакала після цього. Слава Богу, операція пройшла успішно, і тітка залишилася живою, але тягар не залишає її серце дотепер».

Архієпископ Митрофан: Священик не мав права відмовити у сповіді, тим більше, що людина перебуває на смертному одрі. Він був просто зобов'язаний вислухати жінку. Зараз у нас є чимало таких так званих «духівників», які дозволяють собі відлучати від сповіді й причастя. З такою суворістю можна було б поставитися до парафіянина, якби всі ми отримували належне духовне виховання. Сьогодні ж більшість людей після сімдесяти років атеїстичного режиму мало що знає про Церкву. І якщо, наприклад, така людина звернулася до сповіді, як можна їй відмовити? Я вважаю, що такого священика варто покарати, і до того ж суворо.

Що ж стосується другої частини питання, то, дійсно, слава Богу, що операція пройшла успішно. Думаю, цій жінці все-таки потрібно виконати обов'язок християнина й повінчатися в православному храмі.

Редакція: Наступне запитання на сучасну тему, післявиборчу: «Поясніть, будь ласка, чому Блаженніший Митрополит Володимир зустрічається з сектантом мером Черновецким? Хіба можуть бути в них спільні справи? Чи може Православна Церква здійснювати проекти на гроші сектантів? Все це дуже незрозуміло, і думаю, що не тільки мені одній. Ксенія».

Архієпископ Митрофан: До Блаженнішого Митрополита Володимира приходять різні люди, навіть представники інших сповідань, як назвали мера столиці. Хоча він скрізь заявляє, що він християнин і хрещений у православному храмі. Усіх, хто переступає поріг Київської Митрополії, Блаженніший Митрополит Володимир приймає. І це зовсім не означає, що в Предстоятеля нашої Церкви якісь спільні проекти з цією людиною. Митрополит, як Предстоятель Церкви, відкритий для всіх: хто просить благословення на добру справу, — благословляє; тому, хто потребує поради, — відповідає. Побувати в нього на прийомі не заборонено нікому.

Редакція: Багато людей не розуміють повністю церковнослов'янську мову. Чи можна використовувати під час богослужіння переклади, зроблені представниками інших конфесій?

Архієпископ Митрофан: Звичайно, якщо ці тексти будуть затверджені на засіданні Священного Синоду Української Православної Церкви. У нас є спеціальна Богословська комісія, яка, власне, і повинна готувати богослужбові тексти до вживання на приходах.

Редакція: Чому ми не можемо подавати записки за упокій самогубців, нехрещених і тих людей, які за життя були послідовниками інших віросповідань?

Архієпископ Митрофан: За упокій самогубців ми не молимося, тому що вони не мають можливості спокутувати свій гріх. Відібравши життя в самої себе, людина втрачає будь-яку можливість принести покаяння перед Богом. Самогубство сприймається Церквою як виклик, кинутий Богові. Така людина вмирає, свідомо перебуваючи в протиборстві зі Спасителем світу.

Що стосується нехрещених, то Церква молиться тільки про людей, які перебувають у церковній огорожі.

Редакція: Але ж під час богослужіння ми молимося за владу й воїнство, хоча не всі наші політики й військовослужбовці є віруючими...

Архієпископ Митрофан: У цьому випадку Церква молиться за владу й армію в цілому, а не про конкретних людей. Під час богослужіння ми просимо Бога напоумити людей, які перебувають у цей конкретний момент при владі; щоб Він дав їм мудрість правильно керувати країною.

Повертаючись до попереднього запитання, хочу сказати, що ми також не молимося за спокій людей, які не є християнами, тобто за життя не прийняли Святе Хрещення. За таких людей ми можемо молитися лише у випадку, якщо вони ще живі й мають можливість повернутися до Святої Церкви.

Редакція: А чи можна молитися про спасіння таких людей удома?

Архієпископ Митрофан: У домашній молитві Церква дозволяє поминати усіх, кого ми вважаємо за потрібне.

Редакція: Якщо людина померла нехрещеною чи в силу певних складних життєвих обставин сама позбавила себе життя, її рідні навіть не мають надії на її спасіння?

Архієпископ Митрофан: Ми не можемо осягти дію Промислу Божого, і на це запитання міг би відповісти лише Сам Господь. Скажу лише одне: молитися треба завжди й, звичайно ж, молитовне звернення до Бога передбачає наявність надії в серці віруючої людини. А ще не було такого випадку, коли б Бог не відповів на молитовне звернення чистого серця.