УКР РУС  


 Головна > Публікації > Веб-конференції  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 64 відвідувачів

Теги
Митрополит Володимир (Сабодан) Мазепа церква та політика забобони Предстоятелі Помісних Церков Вселенський Патріархат Церква і політика шляхи єднання конфлікти Патріарх Алексій II Священний Синод УПЦ краєзнавство Голодомор педагогіка Археологія та реставрація молодь Церква і влада 1020-річчя Хрещення Русі Ющенко Доброчинність Церква і медицина вибори постать у Церкві комуністи та Церква автокефалія УГКЦ церква і суспільство діаспора УПЦ КП секти Католицька Церква Приїзд Патріарха Кирила в Україну милосердя українська християнська культура Києво-Печерська Лавра Президент Віктор Ющенко іконопис церковна журналістика монастирі та храми України розкол в Україні






Рейтинг@Mail.ru






Веб-конференція: «Як ставитися до спроб захоплення культових споруд представниками інших конфесій на тлі розпочатої підготовки до діалогу між УПЦ та УПЦ КП?» — частина ІІ

  15 січня 2010



Як відомо, не вщухає, а, навпаки, загострюється протистояння довкола Свято-Покровського храму в селі Мусорівці на Тернопільщині, про що портал «Православіє в Україні» неодноразово повідомляв. Події в Мусорівцях віруючі сприймають особливо гостро, зважаючи на розпочаті в 2009 році спільні засідання між представниками УПЦ та УПЦ КП, кінцевою метою яких є подолання розділення в Українському Православ'ї. Віряни Української Православної Церкви стурбовані: про який діалог може йтися в умовах агресивних та протиправних дій з боку представників Київського патріархату? Як співвідносяться перемовини, що ведутся «на горі», з насильницькими діями, до яких вдаються сторони на місцях? І навіть чи потрібно шукати шляхи для подолання розділення, якщо серед громад УПЦ та УПЦ КП панує такий розбрат і ненависть?

Запитати, щоб розібратися, в цьому разі ми пропонуємо представників сторін конфліктної ситуації:

правлячого архієрея Тернопільської єпархії УПЦ архієпископа Тернопільського і Кременецького СЕРГІЯ та єпископа УПЦ КП ЄВСТРАТІЯ (Зорю). Незалежним експертом запрошено голову Державного комітету у справах національностей і релігій Юрія Євгеновича РЕШЕТНІКОВА.

ПРОПОНУЄМО ВІДПОВІДІ УЧАСНИКІВ ВЕБ-КОНФЕРЕНЦІЇ НА ЗАПИТАННЯ ЧИТАЧІВ - ЧАСТИНА ІІ.

1. Сергей, УПЦ: «Наблюдая за конфликтами вокруг церковной недвижимости, уже давно можно сделать вывод, что нарушения и провокации устраивают обе стороны конфликта, действуя по сути одинаковыми методами. Почему не принять, хотя бы на время диалога УПЦ и УПЦ КП, мораторий на любые силовые действия?»

Архиепископ Сергий: Ваш вопрос, Сергий, является правильным. Мы не раз говорили о том, чтобы община Киевского Патриархата прекратила раздор ради общей церковной пользы. Но все получается наоборот, они двигают конфликт по нарастающей. И его кульминацией явилось святотатственное оскорбление святыни и кровопролитие. Именно прекращение нападок общины КП явится свидетельством искренности межцерковного диалога. Это будет знаком для людей - либо это будет мирный диалог, либо пренебрежение им.

Епископ Евстратий: Мораторий можно принять - но каков будет механизм его исполнения? Более 10 лет назад такой меморандум уже подписывали, но он остался на бумаге. Мораторий ничего по сути не решит, так как конфликты не причина, а следствие. Нужно же бороться с причиной.

Впрочем, мы готовы на мораторий, если со стороны УПЦ будет согласие и будет принят общий действенный механизм.

Юрій Решетніков: Вочевидь, що підписання будь-яких угод, у тому  числі й мораторію знаходиться поза компетенцією Державного комітету у справах національностей та релігій, а може бути результатом якраз того діалогу, про який ми говоримо.

 

2. Деркач Тетяна, Київ: «Скажіть, будь ласка, чи можна хоч якось врегулювати питання юрисдикції храмів спільною угодою, яка б приймала до уваги положення статутів обох церков щодо підпорядкування церковного майна і умов розпорядження ним (чи належить храм громаді та на яких умовах, чи він є в підпорядкуванні єпископа, якщо його споруджено на кошти меценатів, що належать до якоїсь юрисдикції, чи має право настоятель приймати рішення щодо передачі храму іншій юрисдикції в разі свого переходу та ін.). Тобто, по-перше, прописати всі можливі випадки зміни юрисдикції чи то громадою, чи то її частиною, чи настоятелем, чи меценатом тощо. По-друге, угода має бути вчинена від імені юридичних осіб-релігійних організацій, внаслідок чого порушення кимось умов угоди тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства у сфері власності. Чи не вважаєте ви, що виведення цієї проблеми зі сфери внутрішньо- (між-) церковних відносин (де кожен сам собі указ) до сфери контролю держави (третьої особи) хоч якось зможе припинити церковне рейдерство?»

Архієпископ Сергій: Спасибі, Тетяно, за таке запитання. Зверну увагу на останнє і скажу «ні». Наведу ось такі приклади. Тернопільська обласна рада декілька років тому прийняла рішення: якщо в селі діє одна церква і утворюється нова громада, то задля недопущення конфлікту новоутворену громаду буде зареєстровано тоді, коли вона надасть письмову, нотаріально завірену згоду, що не претендуватиме на храм, який належить іншій громаді. Цікаво, що на нас ця постанова діє, а на інші громади, в т.ч. і в Мусорівцях - ні.

Іще один факт: без нашої згоди нам нав'язується почерговість богослужінь, котру узаконили, не запитуючи Церков. Коли ж ми, посилаючись на церковні закони, відмовляємо в згоді на почергове служіння, нас позбавляють права володіння храмом.

Якщо утворюється нова громада, котра не бажає разом молитися в храмі, то найкраще рішення - це роз'єднати громади, допомогти одна одній побудувати культові споруди.

Єпископ Євстратій: Як Ви уявляєте собі укладення угоди, якщо одна зі сторін не визнає права іншої на існування? Офіційно для Московського Патріархату ми не партнер, з яким укладають угоди, а розкольники, з якими борються і яким висувають ультиматуми. І це лише одна з причин. Про інші я вже говорив раніше.

Юрій Решетніков: Я би не говорив про «процеси реституції», адже храми передаются у постійне користування, тому такі «переміни» знаходяться фактично  у компетенції суду, який визначає суб'єкт права власності. З іншого боку, якщо ми говоримо про пепредачу, то слід розділяти державну власність, по якій рішення приймаються Кабінетом Міністрів, або Державними адміністраціями, і комунальну власність, де рішення приймаються органами місцевого самоврядування.

Як на мене, певна небезпека поягає у деякому суб'єктивізмі - регіональному. Йдеться саме про другий випадок - органи місцевого самоврядування. Не треба бути надто розумним, аби розуміти те, що регіональні настрої, в тому числі релігійні, можуть визначати ставлення депутатів до тих чи інших конфесій, що відображається на процесі повернення культових споруд.

Мова не йде про конфлікти між громадами. На жаль, замість дотримання конституційної рівності всіх церков перед законом існує небезпека регіоналізації ставлення до тих чи інших конфесій. Для того, щоб це певним чином подолати, зокрема розробляється законопроект, який має визначити механізм і засади передачі колишніх культових будівель.

 

3. Олександр, Полтава (питання обом владикам): «Христос Народився! Славімо Його! Ваше преосвященство і преосвященство скажіть, будь-ласка, чому, як тільки виникають якісь заворушення з приводу захоплення храму чи то в Сумській області чи в Західній Україні, заходиш на веб-сайт одніє церкви, потім на веб-сайт іншої - і бачиш зовсім інші, не схожі на одного коментарі ієрархів?? Складається враження що хтось подає чи заздалегіть неправдиві факти чи так проінформовані з епіцентру подій! Дякую! І хай Господь якнайшвидше напоумить нас об'єднатися в Єдину Церкву!!!! Дякую!»

Архієпископ Сергій: Христос народився, Олександре! Ваше питання - це питання совісті коментаторів. Гляньте на відеозапис з інтернету (http://www.ex.ua/view/460645 - адреса відео захоплення  храму в Мусорівцях укр. і рос. версiя для телеканалiв. Интернет-версия: http://www.hram.te.ua), і Ви все побачите. Дай Бог, щоб ті, хто согрішив, покаялися і помирилися з Богом та ближніми, і були єдиною Церквою. Ми щоденно про це молимося.

Єпископ Євстратій: Якщо дві сторони конфлікту коментують одну й ту ж ситуацію по-різному - що в цьому дивного, адже кожен дивиться на неї зі своєї точки зору? Було би дивно, якби конфлікт коментували однаково. Але завдяки свободі слова Ви можете подивитися на події з різних боків та зробити свій висновок. А щодо побажання - повністю його підтримую.

 

4. Микола, (питання обом архієреям): «Чи не здається Вам, Ваші Високопреосвященства, що про приналежність парафії до тієї чи іншої конфесії вирішує саме Парафія і виключно Парафія, а не священноначаліє. Загальні збори Парафії дають відповідь на це запитання. А як думаєте Ви? А перемовини треба вести не залежно від цього».

Архієпископ Сергій: Ні, Миколо, в Церкві все Боже здійснюється послухом священноначаллю. Якщо парафія вирішує сама, без згоди священоначалля, це не послух, а розкол - саме те, про що нині йде мова.

Єпископ Євстратій: Безперечно, що і з юридичної, і з моральної точки зору рішення парафії є визначальним, бо, зрештою, саме жителі певного села чи міста будуть ходити або не ходити до певного храму.

Але одна з проблем в тому, що під поняттям «парафія» у випадку конфліктів можуть розуміти різне. Якщо в селі один храм, то чи дорівнює парафія селу? Якщо парафія ділиться і її частини приймають різні рішення - як бути тоді? Саме від різних відповідей на ці питання і виникають конфлікти. Бо якщо вся парафія - як, наприклад у Жуклі - переходить в іншу юрисдикцію, то конфлікт вичерпується досить швидко. А якщо парафія розділяється - конфлікт лише поглиблюється.

Щодо перемовин, то я цілком згідний - їх треба вести, бо якщо ми не будемо їх вести під приводом того, що є конфлікти, то ми ані конфліктів не вирішимо, ані у питанні порозуміння не просунемося.

 

5. Микола Костенко: «Сьогодні склалося так, що громада парафії має право вирішувати щодо її належності (переходу) до тієї чи іншої юрисдикції. Щоб звести до мінімуму вплив сторонніх осіб, можливо треба ввести облік (реєстрацію) постійних членів парафії, тобто прихожан храму, які матимуть право голосу?»

Архієпископ Сергій: Можливо, Миколо, хоча право громади не в більшості парафіян. Достатньо 10 юридично зареєстрованих в громаду парафіян, і вона має право на існування.

Єпископ Євстратій: У цього, на перший погляд, цікавого рішення, є важливий недолік - притаманний нашому часу правовий нігілізм знайде можливість обійти такий механізм. Якщо у акціонерних товариств з'являлось по два реєстри акцій - чому у парафії не може виявитися два реєстри парафіян?

 

6. Алексей (вопрос Евстратию (Зоре), Архиепископу Сергию): «Христос Рождается! Очень больно за разделение православия на Украине! Но не хотелось бы, чтобы с врачеванием разделения в УПЦ вошли ереси. Мой вопрос, почему Филарет часто учавствует в совместной молитве с греко-католиками? Разве это разрешается канонами православной церкви? Вопрос, возможно, не по теме, но если посмотреть глубже...»

Архиепископ Сергий: Славьте и вы, Алексий, Христово Рождество! Очень серьёзный и насущный Ваш вопрос. Действительно, история свидетельствует о том, что расколы склонны переходить в ересь. В данном случае совместные молитвы представителей КП с иноверцами - весьма тревожный и настораживающий признак. "Епископ, или пресвитер, или диакон, с еритиками молившийся токмо, да будет отлучен. Аще позволит им действовать что либо, яко служителям Церкви: да будет извержен," - гласит 45 Апостольское Правило Номоканона. Ведь представители КП, поправ каноны Церкви, уклонились в раскол. Называя себя православными, раскольники усугубляют свое отпадение, попирая Православие, о чём свидетельствует сослужение их с униатами, с неправославными. А это уже путь к ереси... От чего избави всех нас, Господи и помилуй.

Епископ Евстратий: Славим Его!

В совместной молитве с католиками участвовали и участвуют также и некоторые видные иерархи РПЦ. Но мы литургического общения не имеем и не можем иметь до тех пор, пока Римская Церковь не возобновит единства с Православием. Так что опасения Ваши напрасны - ведь для нас автокефалия не путь в унию с Римом, а совсем наоборот. Но, к сожалению, Московский Патриархат с католическими иерархами общается намного теснее, чем с нами - своими единоверцами.

 

7. Саша sa_26576@ukr.net (вопрос архиеп. Сергию, Ю.Решетникову) «Меня, прихожанина УПЦ, удивляет захватническая позиция Китаевского монастыря в КИеве по отношению к ни в чем не повинным жителям этого района. От церкви есть гарантия, подписанная нашим предстоятелем митрополитом Владимиром о том, что пока не найдется жилплощадь для отселения, монастырь не будет захватывать квартиры жильцов, среди которых есть между прочим прихожане УПЦ! Но монастырь поступает по своему, очень грубо, бесцеремонно, не обращает внимания на предстоятеля, выгоняя жильцов под открытое небо. Есть в этом хоть капля здравого смысла и милосердия? Это же самоуправство и позор для церкви. И что предпринимается официальной церковью и государством для решения этого вопроса?»

Архієпископ Сергій: Прошу прощения, Саша - это не наша Епархия и я не могу правильно ответить. И известно, что у многих подобных случаях, монастыри, храмы и люди являются заложниками атеистического наследия. Но знаю, что Церковь всегда идет на встречу и компенсирует всё с избытком (Святогорская Лавра).

Юрій Решетніков: Держава разом із Церквою робить усе необхідне, аби знайти шляхи вирішення цього питання. За дорученням Кабінету Міністрів створено робочу групу при Київській міській державній адміністрації, яка наразі опрацьовує механізм тієї ситуації, яка склалася.

Я б уникав подібних звинувачень на адресу монастиря, тому що і монастир, і люди, які проживають на його території, на сьогодні опинилися заручниками тієї ситуації, яка була створена за останні декілька років, коли з одного боку, частина майна була передана монастирю, а з іншого - не було здійснено відселення людей. Вочевидь, на сьогодні треба шукати шляхи вирішення цієї проблеми. Але говорити про те, що монастир щось захоплює - не варто. Я досі  не зустрічав людей, які були викинуті на вулицю, як зазначається в питанні.

 

8. Петр, религиозный эксперт: «В прошлом году в Киеве на Татарке (ул. Нагорная, 3) возник спор за церковь святителя Николая. Изначально она предназначалась Киевскому патриархату, была освящена патр. Филаретом, рядом построен временный деревянный храм КП, в котором шли богослужения. И вот спустя несколько лет местная власть, негласно договорившись с Московским патриархатом, передает на бумаге храм прот. Роману Барановскому из УПЦ, который со своей группой занимает здание почти достроенного собора. Начинается конфликт, все российские газеты кричат о новом гонении на Русскую церковь на Украине. Вопрос: как можно было предотвратить конфликт? Что сейчас с храмом? Будут ли считаться нормальными адекватные действия Киевского патриархата, который поступит так же как прот. Роман Барановский: договорится с властями и займет какой-нибудь недостроенный храм РПЦ в Киеве? если бы то же самое совершил Киевский патриархат с храмом УПЦ, это как тогда?»

Архиепископ Сергий: Извините, Пётр, мне неизвестна ситуация о которой Вы спрашиваете, но я неуверен, что она такая однозначная, как Вы утверждаете.

Епископ Евстратий: Спасибо за удачный пример. Вопрос по этому храму остается неразрешенным, а вот храм на Лукьяновском кладбище таким образом уже забрали окончательно. Мы пытаемся разрешить проблему, но власти тянут. Шевченковская райрада вроде бы решила передать комплекс мемориала жертв Чернобыля на баланс города - т.е. вопрос будет решать уже город. Договор, по которому о. Роману передавали недостроенный храм, выполнен не был, так как деньги не были перечислены. Так что юридических и моральных прав на этот храм у общины о. Романа нет. Однако как будет дальше - сказать трудно.

Что же касается Вашего мнения о действиях по принципу «око за око» - то это принцип ветхозаветный. И если ему в этой ситуации следовать, то мы все можем остаться без глаз.

Юрій Решетніков: Власне зараз знову-таки говоримо про відповідальність органів місцевого самоврядування за ті рішення, які приймаються. Це проблема місцевої влади у районі, і ситуація була вкликана, скажімо так, дещо непослідовними рішеннями відповідних органів місцевого самоврядування. 


ПОЧАТОК ВЕБ-КОНФЕРЕНЦІЇ ЧИТАЙТЕ В ЧАСТИНІ І  >>>

Ви можете запропонувати до обговорення наступну тему та гостей веб-конференції >>>