КИЇВ. Відбулася зустріч проректора Ужгородської української богословської академії проф. архім. Гавриїла (Кризини) з представниками Фессалонікійського університету ім. Арістотеля (Греція)
08 жовтня 2009
У середу, 7 жовтня, у приміщенні київського представництва Ужгородської української богословської академії ім. свв. Кирила і Мефодія (на території Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври) відбулася робоча зустріч проректора з представницької роботи академії проф. архім. Гавриїла (Кризини) з професорами Фессалонікійського університету Іоаннісом Казазісом, Артемісом Ксанфопулу-Кіріаку та секретарем науково-просвітницького проекту університету «Ясон» Дімітрісом Фотіадісом. Метою візиту грецької делегації була презентація проекту «Ясон», який спрямований на популяризацію грецької мови, надання грецьких книг, стипендій та грантів талановитим людям для поглибленого вивчення грецької мови у Фессалонікійському університеті.
На пострадянському просторі у цьому напрямку Фессалонікійський університет має угоди про співробітництво з 18 вищими навчальними закладами (духовними і світськими), серед яких: Московські духовні академія і семінарія, Московський Свято-Тихонівський гуманітарний університет, Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Львівський національний університет ім. І. Франка та ін.
Під час робочого засідання сторони обговорили шляхи майбутньої співпраці. Варто зазначити також, що Ужгородська українська богословська академія вже отримала перше запрошення - наступного року відрядити своїх 2 представників на літні курси вивчення грецької мови.
Прес-служба Ужгородської української богословської академії
Не можна не радіти черговій екуменічній ініціативі на теренах України. Подекуди на богословських кафедрах в університетах я почав зустрічати ентузіастів, готових виводити традицію українського екуменізму від самого Липківського, бо тай мав намір співслужити екуменічну месу в традиційній грецькім обряді з митрополитом Андреєм Шептицьким. Але коли Шептицький дізнався про відсутність канонічних повноважень в Липківського від репрезентованої ним православної сторони, то відмовився, зіславшись на головний біль. Не знаю, чи розумів Липківський соціальний характер екуменізму, але готовий був сміливо служити людям. Якось після ранкової Літургії в Святій Софії він вертав додому й зайшов до книгарні Йосифа Вінцеля на Великій Малоярославській вулиці в Києві. Погортав сторінки дорогих видань латинської патристики, подивився модерні фотоальбоми із різними паризькими викрутасами й зауважив (всі це чули): "Якщо доживемо, то не тільки побачимо все те саме в Православ'ї, але і усюди по рідній Вітчизні". Що мав на увазі Липківський? Він хотів навернути народ до повніших уявлень про соціальні підстави духовної культури в її релігійно уфактичненім прояві на рівні інтенцій чисто феноменологічного характеру. Липківський не купив жадної книги в книгарні, бо не мав з собою грошей -- роздав усі злидарям на Софійській площі, які там жили подаяннями в переві між демонстраціями з приводу оголошення чергового Універсалу.