ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Святині Антонівського краю: від дивовижного минулого до сучасного відродження | Православіє в Україні :: Інтернет-видання УПЦ

           
УКР РУС  


 Головна > Українські новини > По єпархіях > Хмельницька  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 110 відвідувачів

Теги
секти розкол в Україні Доброчинність українська християнська культура церква і суспільство конфлікти Києво-Печерська Лавра автокефалія Приїзд Патріарха Кирила в Україну Митрополит Володимир (Сабодан) молодь церковна журналістика Археологія та реставрація монастирі та храми України УГКЦ Церква і політика Церква і медицина Предстоятелі Помісних Церков шляхи єднання діаспора педагогіка Церква і влада комуністи та Церква милосердя Вселенський Патріархат забобони вибори Священний Синод УПЦ Католицька Церква церква та політика 1020-річчя Хрещення Русі іконопис Президент Віктор Ющенко краєзнавство Мазепа Голодомор Ющенко УПЦ КП постать у Церкві Патріарх Алексій II






Рейтинг@Mail.ru






ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ. Святині Антонівського краю: від дивовижного минулого до сучасного відродження

  17 June 2008



У четвер, 12 червня, відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Антонівський край у просторі і часі». На запрошення оргкомітету, з благословення митрополита Хмельницького і Старокостянтинівського Антонія, у роботі вченого зібрання взяв участь секретар Хмельницької єпархії протоієрей Олександр Дацюк. Від імені правлячого архієрея священик зачитав доповідь на тему «Святині Антонівського краю - історія та сучасність».

У виступі отця Олександра йшлося зокрема про факти знаходження чудотворних ікон у храмах поселень, що межують із селом Антоніни (колишні Холодьки, або Голодьки), які свідчать про духовне життя мешканців мальовничого краю, що історично належав до земель Заславського повіту південно-східної Волині.

Як свідчить Довідкова книга про парафії та монастирі Волинської єпархії, у с. Антоніни на початку ХХ ст. діяв Свято-Параскевинський храм, побудований ще в 1797 році. У 1907 році ця дерев'яна церква була відремонтована. Причт складався зі священика та псаломщика. Православних парафіян було 1741 особа.

Чудотворні ікони, яких було чимало у храмах сіл, що межують з Антонінами, є яскравим свідченням дії сил світу надприродного, Божого і благодатного у буденному житті. Цим образам вклонялися, перед ними молилися, свято і благоговійно зберігали наші побожні предки.

Протоієрей Олександр Дацюк у своїй доповіді зупинився на деяких найбільш незвичайних і відомих іконах, які перебували в різних селах.

У селі Чорнилівка, в храмі Святого Михаїла з 1729 року в середині кіоту знаходиться благодатна ікона Христа Спасителя в терновому вінку, високохудожнього італійського письма. Мальований образ на полотні, вінець і риза - чистого срібла, визолочені. За переказами, образ принесено з Риму Луцьким єпископом Сильвестром (Рудницьким-Лубинецьким) і подаровано ним місцевому храмові. Тут же знаходилася часточка животворящого Древа Хреста Господнього. Хрест позолочений, а сама часточка, товщиною з голку, вставлена в кришталевий хрестик.

У селі Лагодинці, в церкві на честь Покрова Богородиці в 1798 році в іконостасі над Царськими вратами в дерев'яній без скла, позолоченій різьбленій рамі знаходився чудотворний образ розіп'ятого Христа Спасителя, з Богоматір'ю та святим апостолом Іоанном Богословом.

У селі Юначики, в парафіяльній церкві Різдва Богородиці з 1749 року перебувала благодатна ікона святителя Миколая. Угодника Божого зображено на весь зріст, права рука його піднята для благословення, ліва тримає розкрите Євангеліє. Образ покритий металічною ризою, яка місцями посріблена. Документальні джерела про його походження відсутні. За переказами, чудесні зцілення почали відбуватися в 1786 році, коли ікона залишилася неушкодженою після пожежі, під час якої все інше згоріло. 22 травня, у день вшанування святителя Миколая, вклонитися іконі приходить багато прочан.

У селі Лисинці, в парафіяльному храмі святого Іоанна Богослова, з 1768 року знаходилася чудотворна ікона Божої Матері з маленьким Ісусом на руках. За переказами, вона раніше належала монастирю села Свята Криниця, що в трьох кілометрах від Лисинець. Ікона виконана у візантійському стилі.

У селі Криворудка, в парафіяльному дерев'яному храмі Різдва Пресвятої Богородиці, приблизно з 1886 року по 30-ті роки ХХ ст. знаходилася чудотворна ікона Божої Матері. Чудотворний образ під час прощі обносився навколо храму, і сотні людей падали ниць перед іконою, а святиню проносили над ними. Ця чудотворна ікона зціляла від падучої хвороби. Після зруйнування у 30-х роках ХХ ст. храму безбожниками чудотворний образ було перенесено до с. Білогородки та с. Христинівки (де він перебуває дотепер).

У 90-х роках ХХ ст. громада та настоятель парафії села Антоніни протоієрей Сергій Мординський розпочали будівництво нового Свято-Параскевинського храму, який був освячений у 2007 році.

Факти, які розповідає історія про святині й чудотворні ікони, надихають на відродження благоговійного ставлення до святинь, які мали велике значення у формуванні духовності жителів краю.

Після завершення промови протоієрей Олександр Дацюк, подякувавши за чудову організацію конференції, вручив голові Антонівської селищної ради В. Пасічник подарунок від правлячого архієрея - ікону Пресвятої Богородиці «Нев'янучий Цвіт» з побажаннями миру, злагоди та Божого благословення в усіх добрих справах і починаннях.

Прес-служба Хмельницької єпархії