УКР РУС  


 Головна > Публікації > Зруйновані храми  
Опитування



Наш банер

 Подивитися варіанти
 банерів і отримати код

Електронна пошта редакцiї: info@orthodoxy.org.ua



Зараз на сайті 58 відвідувачів

Теги
краєзнавство Церква і медицина молодь церква та політика церква і суспільство УГКЦ Ющенко Голодомор Приїзд Патріарха Кирила в Україну Мазепа Археологія та реставрація Києво-Печерська Лавра Доброчинність секти Католицька Церква Предстоятелі Помісних Церков монастирі та храми України автокефалія Священний Синод УПЦ Митрополит Володимир (Сабодан) забобони іконопис Церква і політика комуністи та Церква шляхи єднання церковна журналістика Вселенський Патріархат вибори діаспора Патріарх Алексій II конфлікти розкол в Україні Церква і влада УПЦ КП педагогіка милосердя постать у Церкві 1020-річчя Хрещення Русі Президент Віктор Ющенко українська християнська культура






Рейтинг@Mail.ru






Храм в ім’я преподобного Симеона Стовпника



Як свідчать місцеві історичні перекази, у XV столітті на території, де сьогодні розташоване село Суходоли Волинської області Володимир-Волинського району, мала свій маєток одна заможна пані з Польщі. 1480 року в дарунок селянам вона звела храм, який своєю архітектурою нагадував греко-католицькі кірхи. Старожили розповідають, що в церкві не було ані царських воріт, ані іконостасу, а сам храм був покритий ґонтами.

Мешканців села відспівували в церкві й ховали поблизу, тому з роками навколо храму утворилося велике кладовище.

У 1941 році німецькі війська, йдучи повз Суходоли, побачили на своєму шляху яр з багном. Щоб війська могли через нього переїхати, німці розібрали церкву, що стояла неподалік, і дубовими дошками викладали дорогу. Постраждав не лише храм, але й надмогильні хрести, які були знищені й теж кинуті в яр.

Минали роки, і 1995 року з Божою допомогою та зусиллями парафіян було зведено новий храм на честь святого Симеона Стовпника. Згідно з місцевими історичними переказами, нову церкву збудовано на місці битви Богдана Хмельницького з поляками.

Хоча є новий величний храм, проте люди не забувають святого місця і старої церкви, на місці якої нині залишився лише самотній хрест. Саме тут, біля хреста, збираються місцеві жителі, зазвичай на Великдень, аби згадати у молитвах померлих рідних та близьких і зберегти в своїх серцях пам'ять про прадідівський храм.

Підготував Володимир Плисюк